Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Спримітивізовано <g/> , але показав уламки цих процесів Олесь Гончар у своєму « <g/> Циклоні <g/> » <g/> , який він назвав романом <g/> .
doc#1 У читача <g/> , що постійно переноситься із Давнього Риму до сучасного Санкт-ГІетербурґу <g/> , під кінець складається враження <g/> , що він перебуває водночас усюди і ніде <g/> : драматичний конфлікт <g/> , таким чином <g/> , набирає універсального характеру <g/> .
doc#2 <p> Якщо можна говорити про аскетизм у поезії <g/> , то це він <g/> .
doc#3 Засяг цієї зміни вужчий <g/> , він охоплює тільки іменники середнього роду і тільки в формі називного відмінка <g/> , трудно тут говорити про нову <g/> , третю революцію <g/> .
doc#4 Скоріше чи пізніше він дасть формулювання <g/> , в якому сам <g/> , свідомо чи несвідомо <g/> , схоплює найяскравішу рису <g/> , власне <g/> , сутність свого бачення світу <g/> , своєї виокремлености з нього <g/> , коротко — своєї творчости <g/> .
doc#5 Там автор шукав широкого тла <g/> , тут він волів би подати своїх героїв на абстрактних чорних сукнах <g/> .
doc#6 Метафізичність світобачення Курилика можна бачити вже в тому <g/> , як часто він подає на своїх картинах — і не лише багатоепізодних — людей малими <g/> , відсуненими на бічний або задній плян або оповитими темрявою <g/> .
doc#7 Я розумію <g/> , що відколи мій шановний читач закінчив середню школу <g/> , він не давав собі труду з синтаксичними аналізами <g/> .
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#9 <p> Я порадився з Василем Івановичем ( <g/> так він волів <g/> , щоб ми <g/> , « <g/> наддніпрянці <g/> » — хоч ніколи над Дніпром я не жив <g/> , — його звали <g/> ) Сімовичем <g/> .
doc#10 Як і майже всі культурні заходи <g/> , пороблені в ті бурхливі роки <g/> , він лишився недовершеним <g/> : вийшли томи І ( <g/> А— Ж <g/> ) <g/> , II ( <g/> 3—Н <g/> , у трьох випусках <g/> ) і III ( <g/> О—Л <g/> , у двох випусках <g/> ) <g/> .
doc#11 Не встигне він поставити крапку на своєму комп'ютерному тексті <g/> , як армії перекладачів уже награють сто перекладів того тексту сто мовами світу <g/> .
doc#12 Проте <g/> , знак м'якшення зберігається в формах давального й місцевого відмінка однини іменників <g/> , коли він є в називному відмінку <g/> , напр <g/> .
doc#13 Цілком імовірно <g/> , що він прийшов до байронічної будови своєї « <g/> Чорної Долини <g/> » шляхами інтуїції від Байрона <g/> , а не шляхами філологічних досліджень <g/> .
doc#14 Не знати <g/> , чи поет робив нові штрихи і викреслення по війні <g/> , але правда незаперечна <g/> , що в збірці маємо Маланюка <g/> , яким він хоче бути сьогодні і яким він був учора <g/> .
doc#15 Правда <g/> , він не дотримується цього обмеження <g/> , і вже ряд речень у другому наведеному ним прикладі не вкладається в нього <g/> .
doc#16 <p> Юрій Липа </p><p> В журналі « <g/> Орлик <g/> » за вересень 1947 року надрукована стаття Донцова <g/> , в якій він дуже гостро нападає на Юрія Косача <g/> .
doc#17 Це були геніяльні постави <g/> , геніяльні розв'язання сценічних проблем <g/> , але актор не відігравав у них вирішальної ролі <g/> , він був тільки виконавцем <g/> . </p>
doc#18 Значить <g/> , він хотів абстрагувати <g/> , взагальнити болючу тему <g/> , позбавити її часового й обмеженого <g/> , розкрити загальнолюдські аспекти її <g/> .
doc#19 Хронологічно це <g/> , здається <g/> , останній твір Мови <g/> , можливо <g/> , написаний тоді <g/> , коли він уже знав <g/> , що йому небагато лишилося жити <g/> , своєрідний заповіт поетів <g/> .