Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 это <g/> . Было не раз побуждение бросить все <g/> , поехать назад и взять с собой свою [ <g/> … <g/> ] Но С.Ф. [
doc#1 впізнаєш автора « <g/> Причинної <g/> » і « <g/> Катерини <g/> » <g/> . І все ж між першим і останніми творами відчувається
doc#2 ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти
doc#4 навіть питати <g/> , чи вони були <g/> : </p><p> Невжеж то все було не в яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава
doc#5 ( <g/> Дмитро <g/> ) <g/> , мститися ( <g/> Іванчук і Безпалько <g/> ) або все пробачити ( <g/> Льова <g/> ) <g/> . Вони діють у сюжетних
doc#6 вугіллям <g/> ” ( <g/> ч. 12 <g/> ) <g/> , біле на білому в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , дуже часто
doc#7 б писати поезій <g/> . У поезії Зуєвського сказано все те <g/> , що в ній має бути сказане <g/> . Якщо вона тому чи
doc#9 , так і тому <g/> , що іншого виходу не було <g/> , заступити все вироблене в мові галицької преси не було чим <g/> .
doc#10 “ <g/> духу <g/> ” в українській мові <g/> , вона не планує все таки очистити її від усього чужого <g/> , а тільки “
doc#11 зовсім не на Венецію <g/> , а на оперну Мантую <g/> , але все - таки воно означає Гати - з - Пістоля і стає
doc#12 , як при наявності його <g/> , напр <g/> . <g/> : „Вже тобі все буде готове <g/> : і водиця — умитись <g/> , і
doc#14 ( <g/> духову <g/> , але і територіальна має попри все своє значення <g/> ) <g/> , вперше проблема українська
doc#15 , про яку нам ще доведеться далі сказати <g/> , все ж практично не відрізняє ні називних речень <g/> , ні
doc#16 » <g/> . Воно належить до лексикону Донцова <g/> . І все це навіть не висновки мого критика <g/> , а взято в
doc#19 злочинців <g/> , « <g/> клопоти без кінця і краю <g/> » — все це гнітюче діяло на душу і <g/> , хоч постачало
doc#21 людиною <g/> , і це не ставало гістерикою <g/> , але все таки це було одноманітно і для слухача нецікаво
doc#22 , його погляд не звернений у минуле <g/> . Але попри все це він учиняє дурницю за дурницею і більше
doc#24 вперед <g/> , бути в вічно рухомій рівновазі <g/> , це все те <g/> , « <g/> що ненавидить морок і любить силу <g/> , все <g/> , що
doc#25 наукою взагалі <g/> . Далеко глибший від них Потебня все таки цілком лишався на ґрунті історизму <g/> ,
doc#26 літератури писати ставало чимраз простіше <g/> , все більше постатей і подій з неї усувалося <g/> .