Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Рішення Н. — де бути у війні та як не бути — може <g/> , не було б таке виразне <g/> , як воно стало 1941 року <g/> , якби іншою була хронологія його народження <g/> .
doc#1 <p> Кому воно пиво носить <g/> ? </p>
doc#2 <p> Друге коло — коло дівочого життя <g/> , і воно теж вивершується смертю дівчини і новим збудженням її у весні <g/> . </p>
doc#3 Так воно є в житті українського діялектизму <g/> .
doc#4 Це не принцип будови роману <g/> , це конструкція або музичного твору ( <g/> фуґа <g/> , що складається з варіяцій на певні теми <g/> ) <g/> , або щоденника <g/> , де сьогодні записується одне враження чи переживання <g/> , завтра друге <g/> , а за якийсь час може знов і знов повернутися вже давніше записане <g/> , якщо сьогодні воно повторилося в свідомості <g/> .
doc#5 <p> « <g/> Місто <g/> » було твором конкретним і многогранним <g/> , воно належало до школи Бальзака й Мопассана <g/> .
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> “ <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> ” <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> “ <g/> Зрушений громом <g/> ” <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> “ <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#8 Петров нічого не заперечив <g/> , — він ніколи не сперечався з людьми <g/> , чиє мислення відбувалося в іншій площині <g/> , ніж його <g/> , але він зберіг почуття своєї правоти <g/> : бо таке тлумачення <g/> , яке він давав <g/> , вкладалося в норми його проблематики <g/> , дарма що воно не вкладалося в методи мовознавства <g/> . </p>
doc#9 Але ця позначка інформує <g/> , де це слово записане ( <g/> і то не завжди точно й докладно <g/> ) <g/> , але нічого не говорить про те <g/> , чи вживається воно і в інших місцевостях <g/> .
doc#10 Те <g/> , що ( <g/> 12 <g/> ) з'явилося друком на рік пізніше від ( <g/> 5 <g/> ) <g/> , не конче доводить <g/> , що воно було написане пізніше <g/> .
doc#11 <p> А воно і не роздмухування числа сторінок <g/> , того нещасного « <g/> аркушажу <g/> » <g/> , ані дрочення безрадного читача <g/> .
doc#12 <p> 5. Під впливом більшости форм слова <g/> , що правильно мають і <g/> , воно може з'являтися і в відкритому складі <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Надзвичайно цікава також кинута Зубатим думка про те <g/> , що перві- сно-прості синтаксичні витвори подекуди відроджуються в новому письменстві в новій функції <g/> : </p><p> Повчально також <g/> , що тільки нове письменство постачає стільки прикладів цих примітивних утворів <g/> : вони здобувають собі повне право в письменстві тоді <g/> , коли воно відходить від традиційної форми спокійного художнього викладу [ <g/> klidneho tvofenf umeleckeho <g/> ] <g/> , а прагне дійсного образу речі і вчинку <g/> , про які говорить <g/> . </p>
doc#16 Скажімо <g/> , питання про ставлення до інших націй на Україні <g/> : культурна автономія їх <g/> , чи асиміляція <g/> , чи виселення <g/> , чи ( <g/> було й таке <g/> ) екстермінація — питання <g/> , в розв'язанні якого теоретики націоналізму вбачають чи не суть націоналізму <g/> , — воно в житті <g/> , попри всю свою важливість <g/> , не стало визначальним в усвідомленні того <g/> , що таке націоналізм і націоналісти <g/> .
doc#17 Кулішеві як політикові робітництво могло імпонувати чи ні <g/> ; як авторові « <g/> Народнього Малахія <g/> » воно йому нічого не могло дати <g/> .
doc#18 Батько процитував <g/> : " <g/> Мертва очам <g/> , німа для уха <g/> , жене від себе жизні духа <g/> " і т. д. </p><p> — Невжеж воно не гарне <g/> , не поетичне й не сильне <g/> ?
doc#19 Символіка Мовиного твору втілена в його назві — не живуть молоді птахи в старому гнізді <g/> , покидають і розтягають його <g/> , і воно приречене на руйнування і загибіль <g/> .
doc#20 Але мушу визнати — хоч буття не завжди </p><p> визначає свідомість <g/> , — тут воно на свідомості таки позначилося <g/> .
doc#21 Його мені приділило політичне середовище “ <g/> Української трибуни <g/> ” <g/> , як воно приділило мені Зенона Тарнавського й Богдана Нижанківського <g/> .
doc#22 Море з його неспокоєм і зрадливістю — воно символізує втрату ґрунту <g/> .