Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 міста Києва <g/> . Рік був сорок перший <g/> , і війна вже почала перекидати людей з місця на місце
doc#1 в кутку <g/> . </p><p> Не жди весни — святої долі <g/> ! </p><p> Вона не зійде вже ніколи </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p><p> Твою надію
doc#2 опис <g/> , жадних висловів почуття <g/> , не казавши вже про « <g/> я <g/> » автора <g/> . Воно було б неможливе <g/> . Замість
doc#3 суперечливішою <g/> . </p><p> Такий характер носила вже перша « <g/> велика синтаксична революція <g/> » <g/> , яка
doc#4 його « <g/> Передгру в театрі <g/> » <g/> . </p><p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії
doc#5 покинути <g/> , отже <g/> , « <g/> знелюблення однієї сторони <g/> » вже наступило <g/> . </p><p> Значить <g/> , мав таки рацію Славенко <g/> ?
doc#6 світобачення Курилика можна бачити вже в тому <g/> , як часто він подає на своїх картинах — і не
doc#7 Е. Котмаєр <g/> ) <g/> . Не можуть здобути успіху речі <g/> , що вже належать до хрестоматійних стилів <g/> … Але я кажу <g/> :
doc#8 тепер був надто малий <g/> , фактично ніякий <g/> , а вже в політику він і зовсім не втручався <g/> ,
doc#9 було ще перевірити <g/> , щось додати <g/> . А змоги на це вже не було <g/> . Праця завершилася вже по війні <g/> , в
doc#10 українсько-російський словник <g/> , а вже тоді братися за російсько-український <g/> ”1 <g/> ) <g/> .
doc#11 , яких півтора десятки рядків <g/> , але не такі вже короткі привітання <g/> . Поезію вільної України
doc#12 виступають як вставні <g/> , напр <g/> . <g/> : “ <g/> Певна річ <g/> , вже добре й те <g/> , що я коня дістав“ ( <g/> Франко <g/> ) <g/> ; „Ідуть
doc#13 причина для розчарування його героїв <g/> ? Пора вже ствердити сваволю талановитого письменника <g/> .
doc#14 змізкованих ідей <g/> . І коли перший Маланюк має вже десятки епігонів — від Бажана до Славутича ( <g/> від
doc#15 Правда <g/> , він не дотримується цього обмеження <g/> , і вже ряд речень у другому наведеному ним прикладі не
doc#16 , безтілесних понять <g/> . </p><p> Про Донцова написано вже дуже багато <g/> . Одні доводять <g/> , що йому новітня
doc#17 розв'язань <g/> . Це почасти накреслювалося вже в « <g/> Золотому череві <g/> » Кроммелінка і в
doc#18 посиланням на нього образ непокоїв Франка вже 1075 року в « <g/> Пєтріях і Довбущуках <g/> » <g/> ; виринув у
doc#19 частину літературної спадщини Мови ми вже <g/> , очевидно <g/> , не можемо <g/> . За свідченням М.