Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Що як би не зноситися соколом чи орлом <g/> , а таки доведеться бути розбитим бурею й скигліти чайкою <g/> ?
doc#2 Але стиль повинен бути мужнім <g/> , і не до речі тут трухлість пухких епітетів <g/> .
doc#2 Таємниця вміння поетчиного зробити своє універсальним і в кожному прояві об'єктивного світобігу відкрити якусь грань самої себе <g/> , ні на мить не стаючи егоцентричною і ні на мить не втрачаючи своєї індивідуальности — вміння ототожнюватися <g/> , не розтоплюючися <g/> , — це таємниця бути гармонійною <g/> , секрет <g/> , утрачений більшістю поетів нашого часу <g/> .
doc#2 І цим вона показала <g/> , що бути вірним чомусь — не означає застигнути на одному <g/> .
doc#3 Найпотужнішими вони <g/> , природно <g/> , мали бути і були при збігу обох <g/> . </p>
doc#3 <p> Семантична і синтаксична еволюція слів типу двоє ( <g/> двои <g/> ) як слід не вивчена і мала б бути темою окремої розвідки <g/> .
doc#6 Назва повинна була бути поштовхом до того <g/> , щоб натяк замінити на факт <g/> , знак — на сутність <g/> .
doc#6 Це може бути алюзією до безмірности врожаю прерійного збіжжя <g/> ; і це напевне збільшує враження відстані між возом і далекою <g/> , на задньому пляні справді такою маленькою машиною ( <g/> часта в Курилика композиція <g/> ) <g/> , як також і відчуття безмірности природи супроти малости людини <g/> .
doc#7 Кожне слово в нашій мові ніби має кілька гачків <g/> , до яких — за інерцією мови — мають бути почеплені інші слова <g/> , при чому конче слова певного типу або й певні слова <g/> .
doc#7 Суть їх полягає в тому <g/> , що <g/> , систематично порушуючи синтаксичну й фразеологічну інерцію мови <g/> , поет повинен увесь час спиратися на можливості <g/> , закладені в самій таки мові <g/> , використовувати те <g/> , що в мові може бути <g/> , не накидаючи мові нічого їй чужого <g/> .
doc#7 У поезії Зуєвського сказано все те <g/> , що в ній має бути сказане <g/> .
doc#9 — Правобережний гомін єсть відомий мені по знаттю його на Волині <g/> , — і маю сказати <g/> , що він повинен би бути й кожному <g/> , хто дбає о силу й багатство української мови <g/> , стільки ж милим <g/> , скільки й лівобережний <g/> : так надто щиро та широко приховав він свою українську вдачу <g/> »1. І далі Олена Пчілка доводить <g/> , що він зовсім не ополячений <g/> , а тому слід « <g/> залишити ту гадку з погляду мови про " <g/> єдину чистую <g/> " Полтавщину <g/> .
doc#9 У місцевому відмінку однини іменників чоловічого і середнього роду м'яких основ спорадично можуть бути в М. Коцюбинського закінчення -ю ( <g/> « <g/> У зідханню тому почувся ревний жаль <g/> » — « <g/> В путах шайт <g/> .
doc#10 <p> Сьогодні ясно видно <g/> , що в системі поглядів Ганцова лишилося без потреби <g/> , в силу інерції зв'язаним із старими поглядами <g/> , — воно мусить бути обрубане <g/> ; ясно видно й те <g/> , які сторони цієї визначної будови лишилися недовершені — їх треба добудовувати <g/> .
doc#11 ( <g/> Третього бути не могло <g/> , бо четверорукости ні бубабісти <g/> , ні буби тим часом не розвинули <g/> .
doc#11 Це так само важко <g/> , як бути четверорукими <g/> , якими вони спочатку хотіли бути <g/> . </p>
doc#11 Це так само важко <g/> , як бути четверорукими <g/> , якими вони спочатку хотіли бути <g/> . </p>
doc#14 Не знати <g/> , чи поет робив нові штрихи і викреслення по війні <g/> , але правда незаперечна <g/> , що в збірці маємо Маланюка <g/> , яким він хоче бути сьогодні і яким він був учора <g/> .
doc#14 Поезія часто пророцтво й передбачення <g/> , але при одній конечній умові <g/> : що поет не претендує бути пророком <g/> .
doc#15 Відмінно від Шахматова він уважає - в згоді зі своїм загальним поглядом на речення як на словосполучення предикативного характеру <g/> , - що головний член цих речень не відповідає сполученню суб'єкта з предикатом <g/> , а є просто присудок <g/> ; саме тому тут не може бути ні підмета <g/> , ні дієслівного присудка <g/> : " <g/> Пробуючи додавати можливі тут без зміни значення предикати <g/> , переконуємося <g/> , що воно не тільки не тягнеться до них <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , не зносить їхньої присутности <g/> " <g/> .