Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#87 " — " <g/> Як у лісі хожу <g/> , аж сумно було <g/> !
doc#98 Що було <g/> , а дещо й таке <g/> , що не було <g/> .
doc#58 Вона читається фактично <g/> : Усе <g/> , що буде далі <g/> , справді було <g/> , все це фіксація справжнього <g/> .
doc#67 І далі повторюється цей образ <g/> , який є звичайно тільки образ <g/> , бо зрештою пустині справжньої там не було <g/> , коли він прощався з дівчиною <g/> , пустиня була в його душі <g/> , в його серці <g/> .
doc#44 Але як би там не було <g/> , коли хтось дійсно бажає довідатися про думку Потебні в питанні М/Н <g/> , він мусить прийняти цей текст як автентичний потебнівський <g/> , а ЯН розцінювати лише як попередню спробу <g/> . </p>
doc#89 Так було <g/> , наприклад <g/> , з Бєлінським <g/> .
doc#53 Причину цього слід шукати насамперед у заборонах наукових публікацій українською мовою <g/> , — так званий Валуєвський указ 1863 р. майже збігся в часі з початком наукових публікацій Потебні <g/> , а за ним ішов так званий Емський указ Олександра II 1876 р. </p><p> Але це була не єдина причина відмови від української мови як мови науки <g/> , і можна думати <g/> , що якби навіть цих указів не було <g/> , Потебня-науковець виступав би російською мовою <g/> , як це було в його першій книзі « <g/> Мысль и язык <g/> » <g/> , що вийшла ще перед забороною українських наукових видань у 1862 р. Уся освіта <g/> , від початкової школи до університету <g/> , всі наукові видання були тоді російськомовні <g/> .
doc#60 Може бути надзвичайно загострений <g/> , перебільшений пуризм <g/> , так як це було <g/> , скажімо <g/> , у чеській мові в XVII ст <g/> .
doc#49 <p> </doc> </p><p> Веселитися ж і радуватися треба було <g/> , </p><p> що брат твій сей мертвий був та й ожив </p><p> і згинув був та й знайшовся <g/> . </p>
doc#39 Ось іде Корецька з церкви додому <g/> : « <g/> Видно було <g/> , як красувалися жита і стояли густі зелені пшениці <g/> , над якими звисали кібці й дзвеніли жайворонки <g/> .
doc#77 <p> Сучасне для них водночас рівною ще мірою і минуле і майбутнє <g/> ; те <g/> , що було <g/> , і те <g/> , що буде <g/> , рівною мірою сходяться в фокусі теперішнього <g/> .
doc#96 Виглядає так <g/> , що українців у Ісландії нема й не було <g/> .
doc#86 забирають ці леґенди <g/> , коли за позірністю наших бажань нам розкривають те <g/> , що справді було <g/> . Одначе факти лишаються фактами <g/> . Навіть коли не ходити далеко і не викопувати статистичних
doc#75 Нічого подібного не було <g/> .
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> “ <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> ” <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> “ <g/> Зрушений громом <g/> ” <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> “ <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#92 Інша річ <g/> , що я йшов до розуму й казав собі <g/> : не може цього бути <g/> , зовнішність людини не може бути ключем до її вдачі <g/> , це забобон <g/> , не піддавайся <g/> , не покладайся <g/> , дій так <g/> , ніби такого враження не було <g/> .
doc#40 Сьогодні мовознавство має відмінні і далеко глибші методи опрацьовувати мову як систему <g/> , ніж це було 20-30 років тому <g/> , коли ще панували в граматиці традиційні методи <g/> , оперті не стільки на мовознавчі критерії <g/> , скільки на логічні або психологічні <g/> . </p>
doc#4 <p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої напруги <g/> , пружносте <g/> , досконалосте й викінчености в тому довгому шляху від сорок другого року життя до теперішнього вісімдесят четвертого <g/> . </p>
doc#83 Харлампович підрахував <g/> , що в другій половині XVII століття в самому тільки місті Москві було 7 манастирів <g/> , повністю заселених українцями й білорусинами <g/> , а один з них навіть був переданий у зв'язку з цим у відання Малоросійського приказу <g/> !
doc#103 Наприклад <g/> , одній відомій особі із « <g/> ще живих <g/> » <g/> , доки вона читала сторінки <g/> , де йшлося про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> .