Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 на Кобилетопщині <g/> , котре з двох — сказати важко <g/> , бо в обох райцентрах собори давно пішли на службу
doc#1 читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний
doc#2 при її поетичній колисці <g/> , приймають її й тепер <g/> , бо чують бодай просліди первісної мелодії <g/> . Ті <g/> ,
doc#4 біографії <g/> . Хоч завдання це було б не легке <g/> , бо все це дано ляпідарно <g/> , непомітно <g/> , натяком <g/> ,
doc#5 логіка <g/> , Марта повинна була б вибрати або Льову <g/> , бо він любить її коханням-приязню і
doc#6 не могли мистецької кар'єри своїх синів <g/> , бо ті батьки взагалі ледве чи знали <g/> , що таке
doc#7 . Це не прищепилося і не могло прищепишся <g/> , бо <g/> , позбавляючи мову значення взагалі <g/> ,
doc#8 . І це було ударом <g/> , розрахованим на далеку дію <g/> , бо вплив Петрова на українську еміграцію тепер
doc#9 , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми
doc#10 діячів української культури <g/> . Не можна бо перецінити ролю нормативного синонімічного
doc#11 … Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> . Читати список станцій
doc#12 літера <g/> , що в наголошеному <g/> , напр <g/> . <g/> . <g/> : дивитися ( <g/> бо <g/> : дивиться <g/> ) <g/> , ревти ( <g/> бо <g/> : рев <g/> ) <g/> , степи ( <g/> бо <g/> : степ <g/> ) <g/> ,
doc#13 решту в непроглядному сутінку <g/> , — в просторі <g/> , - бо малярство не говорить категоріями часу <g/> , так у
doc#14 бути таким <g/> , ми змушені прийняти його таким <g/> , бо не можна його не прийняти <g/> . Не з уваги на його стаж
doc#15 стане заперечувати <g/> , що тут міститься речення <g/> , бо значення наших слів майже цілком збігається з
doc#16 матеріялів <g/> . Але він не може не знати цього <g/> , бо це надруковано на титульній сторінці книжки <g/> . А
doc#17 міста <g/> . Куліш не жаліє старої України <g/> , бо він знає і бачить <g/> , що вона себе вичерпала і далі
doc#18 і Довбущуках <g/> » <g/> ; виринув у поезії « <g/> Я буду жити <g/> , бо я хочу жиги <g/> » 1880 року <g/> , « <g/> Ex nihilo <g/> » ( <g/> 1885 <g/> ) <g/> , «
doc#19 гімназії <g/> . Учився хлопець <g/> , видно <g/> , добре <g/> , бо його посилають військовим коштом до
doc#20 тексту цієї статті <g/> , і <g/> , звичайно <g/> , ніхто не має <g/> , бо Таран напевно не передав її ні до архіву « <g/> Вістей