Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 З гайль Гітлер або без того <g/> , те <g/> , то комітет робив <g/> , скидалося радше на іронічний <g/> , глумливо болючий саботаж <g/> , хоч саботажем воно не було <g/> .
doc#1 <p> Далі в чотиривірші порівняння <g/> , однак <g/> , розгортається і стає майже незалежним <g/> : </p><p> Що без долі <g/> , без родини <g/> , </p><p> Та без вірної дружини <g/> , </p><p> І дружини <g/> , і надії В самотині посивіє <g/> ! </p>
doc#2 Або вони дані в зворотному порядку ( <g/> мУЖ - враЖУ <g/> ) <g/> , або один під наголосом <g/> , а другий без ( <g/> ЗУб — паЗУр <g/> ) і тільки в одному випадку звукоповтор підкреслений ( <g/> ЯСтруб — ЯСнім <g/> ) <g/> .
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> Жоржини <g/> » <g/> ) </p><p> віршовий рядок розбивається на нерівномірні уступи <g/> , інерція метру розсаджується спондеями <g/> , а особливо пірихіями <g/> , анакрусами й перестрибами через склад <g/> : </p><p> Та доба була неповторна <g/> , </p><p> як поезія Маланюка <g/> , </p><p> а була вона недоговорена <g/> , </p><p> наче вірш без одного рядка <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) </p><p> зі схемою наголосів 3 — факультативний 5/8 з можливим перестрибом на 9. </p><p> Навіть рима тут набуває індивідуального характеру — вона раз-у-раз базується на сполученні наголошеного голосного з наступним приголосним <g/> , ігноруючи всі інші сумежні звуки <g/> , а часто й межі слів <g/> , тип пам'ятаю це — пересипаються ( <g/> ай-ай <g/> ) <g/> , червень — перевернене ( <g/> ер-ер <g/> ) <g/> , величаво — Держави ( <g/> ав-ав <g/> ) <g/> , вір мені — неймовірно ( <g/> ір-ір <g/> ) <g/> , Гельм'язова — обмазана ( <g/> аз-аз <g/> ) тощо <g/> , дуже послідовно <g/> .
doc#5 Чи не парадоксальне становище <g/> : відсіяти об'єктивний світ <g/> ; помалу усунути з сцени інших героїв <g/> , – щоб лишитися кінець-кінцем з постатями без облич або з навмисне невиразними обличчями <g/> ?
doc#6 І всі ці роки він уперто <g/> , гарячково малював <g/> , пройшовши через найтяжче випробування <g/> , — його власними словами <g/> , — “ <g/> вісім років відмов від мистецьких галерій <g/> ” ( <g/> 167. Тут і далі <g/> , вказівка на сторінку без дальших посилань указує на друге <g/> , скорочене видання його книжки “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , вказівка з цифрою 1 — на перше <g/> ) <g/> .
doc#8 Але все одно він не міг би повністю виявити себе в нашому суспільстві <g/> , як свого часу не міг зробити цього Куліш <g/> , що про нього Петров писав <g/> : « <g/> Парляментар без парляменту <g/> , лідер без партії <g/> , громадський діяч без трибуни <g/> , журналіст без журналу <g/> , людина великих плянів і великих підприємств без матеріяльної бази <g/> » <g/> . </p>
doc#9 Маємо на увазі такі рядки з листа Лесі Українки до Йосипа Маковея з 16.01.1894 р. <g/> : « <g/> Я тільки думаю <g/> , що зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діялекта <g/> , адже літературна мова мусить витворитись з усіх діялектів <g/> , без жадного насильства <g/> , сварки й колотнечі <g/> .
doc#10 Головним носієм другої <g/> , хоч і без розриву з першою <g/> , був за всіма ознаками саме Ганцов <g/> .
doc#12 : без кінця <g/> , без краю <g/> , без ладу <g/> , без ліку <g/> , без пуття <g/> , без сумніву <g/> , в давнину <g/> , до відома <g/> , до вподоби <g/> , до краю <g/> , до лиця <g/> , до ноги <g/> , до побачення <g/> , до речі <g/> , до східсонця <g/> , з-за кордону <g/> , над силу <g/> , на зорі <g/> , на часі <g/> , під час <g/> , тим часом <g/> , як слід і т. д. </p><p> В сумнівних випадках треба використовувати словник <g/> , бо процес творення прислівників у сучасній мові плинний і тому встановити чіткі правила написання їх укупі чи нарізно не можна <g/> . </p>
doc#14 <p> Отже <g/> : без полеміки з поезією <g/> .
doc#15 К. Німчинов пише про називні речення <g/> : " <g/> категорія ця часто вживана в ритмованій поетичній мові <g/> " <g/> ; " <g/> Назовні речення <g/> , принаймні в найхарактернішім вигляді їх <g/> , себто коли бувають тільки самі підмети без жадних додаткових слів <g/> , характеризують літературну мову <g/> " - автор Синявськии <g/> . </p>
doc#18 <p> Герой « <g/> Сойчиного крила <g/> » <g/> , покинений коханою <g/> , стомлений безглуздою веремією життя <g/> , хоче жити « <g/> без оптимізму <g/> , без зайвих надій <g/> , бо оптимізм — це признак дитячої наївности <g/> , що бачить у житті те <g/> , чого нема <g/> , і надіється того <g/> , чого життя не може дати <g/> » <g/> .
doc#19 Цілком слушно відзначав Зеров невитриманість цих ритмів у Мови і нахил їх до пісенних <g/> : « <g/> Навіть знаменитий " <g/> Козачий кістяк <g/> " В. Мови <g/> , видрукуваний у " <g/> Правді <g/> " ніби правильними чотиристоповими амфібрахіями <g/> , був написаний розміром <g/> , що в авторовій свідомості нав'язувався до народнього віршу <g/> : 6 + 5 <g/> , без правильної тонізації <g/> » <g/> .
doc#20 Так я його назвав у душі зайчиком <g/> , може не без асоціяції з прізвищем його приятеля Поллукса <g/> .
doc#21 <p> Перше число “ <g/> Арки <g/> ” вийшло вже без згадки <g/> , що це додаток до “ <g/> Української трибуни <g/> ” <g/> , тепер це був “ <g/> Місячник <g/> .
doc#22 І це <g/> , без сумніву <g/> , психологічна правда <g/> . </p>
doc#24 Але це не значить <g/> , що страждання приймаються без ремствувань і нарікань <g/> .
doc#27 На практиці <g/> , коли йдеться про листування літераторів <g/> , його використовують звичайно як матеріял для побудови біографії даного письменника на рівні з документами <g/> , щоденниками <g/> , спогадами <g/> , але без уваги до специфіки епістолярних писань <g/> . </p>
doc#28 А в деяких віршах – таких як « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> , « <g/> Ворожіння <g/> » <g/> , « <g/> В травні <g/> » <g/> , « <g/> То був щасливий <g/> , десятилітній сон <g/> » – інтимно-особиста основа лірики Зерова виступає назверх без усяких спроб раціоналістично взагальнити свої переживання й настрої або одягти їх у строкате вбрання минулих епох чи давніших літературних творів <g/> . </p>