Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Правдоподібно <g/> , Костецький не може претендувати на амплюа великого письменника <g/> , що б це практично не означало <g/> , мабуть <g/> , мало або нічого <g/> .
doc#4 Европейські малярі типово завжди намагалися заповнити кожний сантиметр площини свого образу <g/> , японські не боялися лишати великі простори поверхні білими або золотими <g/> , не боячися обмежитися на одній квітці або гілці серед порожняви <g/> , </p><p> лишаючи глядачеві робити взагальнення від даного часткового <g/> .
doc#5 Якби тут грала ролю логіка <g/> , Марта повинна була б вибрати або Льову <g/> , бо він любить її коханням-приязню і коханням-відданістю <g/> , або Дмитра <g/> , бо він чесна людина й хоче заснувати родину <g/> .
doc#6 <p> Такого типу “ <g/> килими <g/> ” <g/> , з візерунками малих різнокольорових людей <g/> , тільки не такі багаті на епізоди <g/> , знайдемо і в Курилика <g/> , приміром <g/> , у його “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , у “ <g/> Після снігопаду на авеню Балзам <g/> ” у торонтському циклі або в “ <g/> Весіллі в Кашубах <g/> ” у польському циклі <g/> , а на цій виставці — “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається подеколи як конґльомсрат відносно самостійних менших картин <g/> , об'єднаних тільки загальною ідеєю <g/> .
doc#9 Галичина переважно засвоює більш або менш критично і обмежено мовні здобутки далі на схід розташованих українських земель <g/> .
doc#10 В таких умовах довелося звертатися з просьбою подіитися спогадами або матеріалами до ряду осіб <g/> .
doc#11 Перипетії кохання втрьох можуть спокушати героїв або читачів Андруховича <g/> , але ідеальні коханці Кундери - Вінсент і Юлія - навіть не приділять їм хвилини свого розважання <g/> . </p>
doc#12 <p> 2. Початок речення після знака оклику або знака питання <g/> ; але якщо знак оклику або знак питання заступає кому ( <g/> див <g/> .
doc#15 <p> Якщо виключити навіть речення u земля мягкая як явно двоелементне і підкреслене як називне <g/> , очевидно <g/> , через недогляд <g/> , то все ж речення типу u вот на стене <g/> ; на земле показують <g/> , що <g/> , наблизившися до поняття називних речень і охопивши характеристичну рису їх значення <g/> , поставивши питання про сферу їх застосування <g/> , Кудрявський усе ж не був послідовним і не відмежував їх <g/> , приміром <g/> , від неповних речень або еквівалентів речень <g/> , захопившися тільки твердженням про можливість бездієслівних речень взагалі <g/> . </p>
doc#16 Очевидно <g/> , що тут може йтися тільки про сперечання чисто словесне <g/> , коли в однакові слова вкладається відмінне значення <g/> , або про дискусію позірну <g/> .
doc#20 Ми жадібно ковтали повітря інтелектуального Львова в усій різноманітності його типів <g/> , починаючи від тих <g/> , кого ми сприймали як іхтіозаврів на зразок старого Щурата або й молодшого Возняка й до молодших віком і духом <g/> , таких як Борис Ольхівський або Марія Струтинська <g/> .
doc#21 І вона воліла мати справу тільки з партіями <g/> , бо ті мали свої політичні програми на папері <g/> , і було легко їх перевірити і або схвалити або заборонити <g/> .
doc#22 Ні <g/> , звичайно <g/> , говориться тут не про утопії майбутнього ладу — гармонійного в дусі Томи Кампанелли або похмурого в дусі Орвела <g/> , не про пляни організації суспільства <g/> , а про прийдешню психологію <g/> , про вміння вгадати завтрашню людину <g/> .
doc#24 8. Лялькове дійство <g/> , або повстання крови <g/> .
doc#26 О <g/> , Шевченко вмів бути майстром іронії <g/> , натяку <g/> , жарту <g/> , дотепу <g/> , трюку <g/> , як колись бурсаки <g/> , і не гірше від бароккових інтермедій або <g/> …
doc#27 До таких рис належать діялогізація <g/> , надмір вульгаризмів або димінутивів <g/> , тупцювання на тому самому слові <g/> , синтакса сурядности й перелічення <g/> , уникання чужих слів через описові або неточні власномовні відповідники ( <g/> у Квітки в листі до Шевченка <g/> , 1841 <g/> : « <g/> не у тую хату надписав <g/> »— не на ту адресу <g/> ; « <g/> будуть усякі народи <g/> » — кляси суспільства <g/> ) абож через народню фонетику або й народню етимологію <g/> , оперування суто місцевими фактами як загальновідомими ( <g/> у Квітки в листі до Шевченка <g/> , 1841 <g/> : « <g/> чую <g/> , що Ви лучче малюєте <g/> , чим Борисівський іконописець <g/> » <g/> ) <g/> , надмір вигуків <g/> , прислів'їв <g/> , самоперебивань тощо <g/> .
doc#28 Критика писала про нього мало <g/> , при чому писали або друзі або вороги <g/> .
doc#29 У пізніші роки він у це ядро не виріс <g/> , бо його викорчували <g/> , а екс-чорноземельців або денаціоналізували <g/> , або екстериторіювали <g/> , або теж викорчували <g/> .
doc#30 Але тоді Ви не будете на офіційних учених інтелектуальних збіговищах <g/> , як не будете <g/> , приміром <g/> , у нас у Миргороді або Гадячі <g/> … </p>
doc#31 — 1933. — Ч. 7 —8 <g/> , передрукована в « <g/> Сучасності <g/> » <g/> , 1973 <g/> , ч. 5 <g/> ) або Євгена Маланюка ( <g/> передрук під назвою « <g/> 13 травня 1933 року <g/> » в Маланюковій « <g/> Книзі спостережень <g/> » <g/> .