Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Уже напровесні 1942 року <g/> , коли в місті остаточно вичерпалося все їстівне <g/> , а нового врожаю ще не було <g/> , Н. із санчатами вирушив пішки <g/> , у хурделицю <g/> , аж під Богодухів засніженими рівнинами <g/> , шоб виміняти вишивки роботи його сестри на щось поживне <g/> , і тріюмфально привіз до Харкова аж цілу конячу ногу <g/> .
doc#4 ) З цим зв'язане й те <g/> , що « <g/> старі <g/> » <g/> , « <g/> панноч- чині <g/> » поезії йдуть від я <g/> , а « <g/> нові <g/> » <g/> , людські й людяні <g/> , розгортають ціле складне плетиво займенникових переключень <g/> .
doc#5 <p> Але Лермонтов ще знав трагізм життьових ситуацій <g/> , а для Підмогильного усе тільки – невеличкі драми <g/> . </p>
doc#6 Від нього вимагається співтворчість <g/> , а не просте споглядання й емоція <g/> .
doc#9 На це склалося кілька обставин <g/> : і знав він українськомовні справи краще від моїх харківських учителів <g/> , знав не тільки ззовні <g/> , а й зсередини <g/> , і був він єдиним тоді на Україні носієм ідей і метод Празького лінгвістичного гуртка <g/> , де мав не одну нагоду спілкуватися з « <g/> самим <g/> » Ніколаєм Трубецьким <g/> , ну і <g/> , нарешті <g/> , посідав він у свої тоді 63 роки ту незбагненну рису людяності <g/> , що її найкраще окреслює французьке слово шарм <g/> .
doc#10 посилання в 4 <g/> , 118 <g/> ; 5—89 <g/> , 96 <g/> , 98 <g/> , 101 <g/> ) <g/> , а від надійних осіб збирав відомості про говірки Борзенського пов <g/> .
doc#11 Але вже тепер бачимо <g/> , що в усьому світі Андруховичевої прози межі поміж смішним і ґротесково-зловісним щонайменше розпливчасті <g/> , а сміх — на кутні <g/> . </p>
doc#12 <p> 6. Прикметники твердої групи мають у називному відмінку однини закінчення -ий ( <g/> відповідно до закінчення -а в жіночому роді <g/> ) <g/> , а прикметники м'якої групи <g/> , -їй ( <g/> відповідно до закінчення -я в жіночому роді <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Отже <g/> , поза назвами-заголовками називні речення в нього не фігурують <g/> , а якби відповідні приклади з'явились <g/> , то <g/> , напевне <g/> , були би вміщені не як окрема категорія <g/> , а між тими неповними по суті виразами <g/> , які перелічені ним вище <g/> . </p>
doc#16 Тож загальний висновок є той <g/> , що зіставляти фрази можна за їхнім реальним змістом <g/> , а не за їхнім звучанням <g/> .
doc#18 <p> Франко сам писав про свою поему <g/> , що в ній « <g/> показано загострення конфлікту між пророком і народом аж до цілковитого розриву <g/> , а в дальшому розвитку дії через шерег спокус і об'явлень до безпосереднього стикання й з'єднання людини з найвищою істотою Єговою <g/> .
doc#19 Та я тридцять літ служу цареві вірою і правдою <g/> , та на мене ще ні одна душа козацька не пожалкувалась <g/> , а ти всьому світові відомий хапуга <g/> , халтурник <g/> , хавталій <g/> ! </p>
doc#20 Хоч уже минув рік <g/> , відколи вони побралися і вона пізнала його не тільки з розмов <g/> , а і з чоловічого гону <g/> , вона зверталася до нього на ви і звала його Юрій Андріянович <g/> , а вона була для нього Маруся і ти <g/> .
doc#21 Він заявив <g/> , що всі інші не мають значення <g/> , а радитися я мушу з ним <g/> , а він мене знає і всі мої вимоги приймає наперед <g/> .
doc#22 Президент їхній проголошує <g/> : « <g/> Коли засновують товариство <g/> , воно не потребує жадної мети <g/> , а тільки назви <g/> » <g/> .
doc#23 Але далі починається між двома поезіями виразна розбіжність <g/> , яка робить Петренків вірш викликом не тільки в загальнолітературному <g/> , а і в стилістичному пляні <g/> .
doc#24 Отже <g/> , матерія-енерґія завжди лежатимуть в основі <g/> , а позірно емансипований дух — неминуче перетвориться на фікцію і розтане <g/> , як розтав уявний співрозмовник автора <g/> , носій нірвани Сак'я-Муні <g/> .
doc#25 Супроти ж інших Михальчук різко й позитивно виділявся тим <g/> , що він був не тільки збирачем фактів <g/> , а і шукачем нових методологічних шляхів <g/> .
doc#26 ( <g/> Трохи пізніше <g/> , 1847 р. <g/> , він це зформулює одверто <g/> : « <g/> На москалів не вважайте <g/> , нехай вони собі пишуть по-своєму <g/> , а ми по-своєму <g/> .
doc#27 Я налічив у листах 22 пасажі біблійного походження <g/> , не раз цитовані по кілька разів <g/> , а справді їх є далеко більше <g/> .