Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#69 Тепер <g/> , коли перекинуто перші хисткі містки через кордони й моря <g/> , люди кинулися на другий бік <g/> , з України назовні і ззовні на Україну <g/> , і ці прокладачі занедбаних шляхів принесли з собою не тільки факти <g/> , а й великі ілюзії <g/> . </p>
doc#77 <p> </doc> </p><p> РОЗДІЛ З БІОГРАФІЇ ПОКОЛІННЯ </p><p> « <g/> Автор дає не слово <g/> , а людину <g/> » </p><p> Улас Самчук </p><p> 1 </p><p> Люди пишуть мемуари звичайно на старості <g/> , тоді <g/> , коли їм здається <g/> , що їхня життьова місія вже виконана і треба свій досвід викласти на папері <g/> .
doc#64 Це тільки кілька міркувань людини <g/> , що йшла тим же географічним шляхом <g/> , що й Любченко в часи війни <g/> : Харків — Київ — Львів — Закордон <g/> , — і спостерігала ті самі речі й тих самих людей <g/> , а подеколи переживала ті самі почування <g/> .
doc#3 Числівник потрактовано морфологічно <g/> , стилістично <g/> , а насамперед синтаксично <g/> .
doc#36 Він повчав друзів і послідовників <g/> : якщо потрібна порада <g/> , а мене немає в кімнаті <g/> , то відповісти може М. М. <g/> , він скаже те саме <g/> , що я ( <g/> Стасов <g/> .
doc#54 Матвій Горбенко <g/> , механік МТС <g/> , у коротку хвилину відпочинку напровесні <g/> , коли закінчено ремонт тракторів <g/> , а оранка ще не почалася <g/> , виходить на берег Дніпра і віддається спогадам — про роки війни <g/> , про свого фронтового друга Никанора Дичкова <g/> , про своє одруження по війні <g/> .
doc#32 Свою наукову позицію вони ще твердо знали <g/> , а от зв'язки з Заходом у них були послаблені або ніякі <g/> .
doc#103 Але мені хотілося б <g/> , щоб вона була не лише моїм життєписом <g/> , а й пам'яткою всім тим <g/> , хто мене формував <g/> .
doc#91 Таврії <g/> » письменника <g/> , що починав як Олесь Гончар <g/> , потім став Олександер Гончар <g/> , а тепер знов виступає як Олесь Гончар <g/> , що <g/> , коли хочете <g/> , можна зарахувати як
doc#81 Творче життя <g/> , що не було простим існуванням <g/> , а ставило перед собою якесь завдання <g/> , хай ілюзорне <g/> , пробує зробити підсумок своєї діяльности <g/> , окреслити вагу свого життьового завдання <g/> , труднощі в його осягненні <g/> , радість здобутку <g/> .
doc#99 Ми на гудроновій трасі ( <g/> з вибоїнами й ковбанями <g/> ) <g/> , гуркотять вантажівки <g/> , шурхотять передбачені ще Хвильовим ахтанабілі сучасности <g/> , Миргород став не той <g/> , по хатах блимають лямки Ільїча <g/> , а колгоспна Катерина ( <g/> чи це сама Оксана Забужко <g/> ?
doc#29 Не конче <g/> , як було <g/> , а як запам'яталося <g/> .
doc#70 Тепер <g/> , коли перекинуто перші хисткі містки через кордони й моря <g/> , люди посунули на протилежний бік <g/> : з України — назовні і ззовні — на Україну <g/> , і ці прокладачі занедбаних шляхів принесли із собою не тільки факти <g/> , а й великі ілюзії <g/> .
doc#23 Тому Петренкова поезія кінчається не висловом надії <g/> , а розпачливим запитанням- констатацією <g/> : </p><p> Нащо ж мене покинули </p><p> Думи мої <g/> , думи <g/> ! </p>
doc#5 Ми знаємо <g/> , що Марта Висоцька мешкає на Жилянській вулиці <g/> , а Льова Роттер на Печерську <g/> , на Арсенальній <g/> , але це тільки назви <g/> , орієнтири <g/> , а не образи <g/> .
doc#48 Вони діють <g/> , як автомати <g/> , а коли вивести їх з інерції — поводяться люто і безглуздо <g/> , як звірі <g/> .
doc#68 Не характеристика <g/> , а тільки — свідомо вживаючи цього дещо зневажливого слова — причинок до неї <g/> . </p>
doc#55 Нагадаю <g/> , що правописна конференція працювала від 26 травня до 6 червня 1927 р. <g/> , а учасниками її були 5 академіків <g/> , 28 професорів <g/> , 8 учителів <g/> , 7 журналістів <g/> , 8 письменників <g/> ; три учасники прибули з Галичини — В.Сімович <g/> , І.Свєнціцький і К.Студинський <g/> .
doc#8 І це було ударом <g/> , розрахованим на далеку дію <g/> , бо вплив Петрова на українську еміграцію тепер був надто малий <g/> , фактично ніякий <g/> , а вже в політику він і зовсім не втручався <g/> , ставлячися з цілковитою байдужістю до всіх еміграційних партій <g/> , виявляючи свою нехіть тільки до тих із них <g/> , де йому вчувався запах намащених дьогтем чобіт <g/> . </p>
doc#14 Не з уваги на його стаж і заслуги — наша суспільність не звикла до пошани заслуг <g/> , — а з уваги на ролю і права поета поміж Іванів Івановичів — однаково в розумінні Хвильового чи самого ж Маланюка <g/> .