Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Я хочу подивитися на поезію Лятуринської з перспективи часу <g/> .
doc#4 , — </p><p> ( <g/> « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона більше не пише <g/> , як у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> : </p><p> Я твердо вірю <g/> , Боже мій <g/> , </p><p> лише святий вогонь-ненависть </p><p> пірве з кайданів нарід мій </p><p> і поведе його до слави <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Сповідь <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> або <g/> : </p><p> І затремтить рука злодійська <g/> , </p><p> здригнеться Київська земля </p><p> і понесе сто тисяч війська </p><p> під стіни білого Кремля <g/> . </p>
doc#5 Я назвав би її де в чому перед-екзистенціялістичним твором <g/> .
doc#6 Я <g/> …
doc#9 ) 2 <g/> ; « <g/> Я кинувсь братнє видмо обіймати <g/> » ( <g/> II <g/> , 239 <g/> ; польонізм <g/> ?
doc#11 це <g/> , — монтаж чужорідностей <g/> , чому вся ця латанина <g/> , наче й не назвеш її будовою <g/> , — чому вона не розсипається <g/> , чому — читаєш далі і не кинеш — і дочитуєш <g/> , — і твориться певне враження міцної структури <g/> , і чому так твердо <g/> , як у шпенґлерівсько-вельфлінівському empor Готичного собору <g/> , формується висновок-підсумок <g/> , як скеля непорушний <g/> , як Лютерів « <g/> Die feste Burg ist unser Gott <g/> » <g/> , як наше « <g/> Гей не дивуйте <g/> , добрії люди <g/> » <g/> , як французька Марсельєза <g/> , і його вже сказав Тичина <g/> , сказав ще 1917 року <g/> : « <g/> Я — дужий народ <g/> , Я молодий <g/> » <g/> ? </p>
doc#18 А до того — </p><p> Я не знаю Бога <g/> . </p>
doc#20 Я друкувався в багатьох фахових виданнях різних країн <g/> , Юркові публікації були майже виключно українські <g/> , з деяким виходом у польські <g/> , а якщо англомовні <g/> , то через канали фундацій <g/> , заснованих спеціально для праці з іміґрантами <g/> . </p>
doc#21 Я пробував звертатися до західних діячів культури <g/> , але зв'язок з ними був дуже обмежений <g/> .
doc#23 Там <g/> , в годы забав <g/> , </p><p> Ребяческой резвости полный <g/> , </p><p> Я видел <g/> : синела <g/> , шумела вода <g/> , — </p><p> Далеко <g/> , далеко <g/> , не знаю куда <g/> , </p><p> Катились все волны да волны <g/> , </p><p> опис дівчини в Козлова ( <g/> « <g/> Графине Завадовской <g/> , урожденной Влодек <g/> » <g/> , 1832 <g/> ) <g/> : </p><p> Твоя красою блещет младость <g/> ; </p><p> Ты на любовь сердцам дана <g/> , </p><p> Светла <g/> , пленительна <g/> , как радость <g/> , </p><p> И <g/> , как задумчивость <g/> , нежна — </p><p> дуже близькі до Петренка абстрактністю образу ( <g/> жаден маляр-реаліст не спромігся б відтворити ці пейзажі <g/> , цей портрет за описами поетів <g/> ) <g/> , використанням слів <g/> , що позначають родові поняття ( <g/> птахи <g/> , метелики <g/> , ліси <g/> ,
doc#24 Хвильового « <g/> Санаторійної зони <g/> » або « <g/> Я <g/> » — могли б довести до одчаю <g/> , до проголошення безглуздости взагалі всього на світі <g/> .
doc#26 ( <g/> Я пишу докладніше про це в своїй статті про Петренка <g/> , вміщеній у збірнику на пошану Дмитра Чижевського <g/> , 1966. <g/> ) У вступному розділі « <g/> Гайдамаків <g/> » теж є елементи літературної критики — у ствердженні національно-історичного романтизму <g/> , в окресленні його соціяльної бази <g/> , — момент позитивний <g/> , в обуренні на перевертнів <g/> , що проміняли мотиви національного болю на комерційних Матрьош і Параш <g/> , — критика негативна <g/> . </p>
doc#27 <p> У парафразі невтральною мовою ці уривки можна було б віддати так <g/> : </p><p> Я наказав слугам негайно знайти плахту <g/> , сорочку з ляховками і стрічки <g/> .
doc#28 Є в М. Драй-Хмари деякі суто споглядальні образи ( <g/> « <g/> Я пам'ятаю вечір тьмяний над Петербургом голубим <g/> .
doc#29 Я не історик театру і не теоретик <g/> , ніякою мірою не діяч театру <g/> .
doc#30 Я там провів два з половиною роки і сумніваюся в мудрості свого виїзду3 ( <g/> тут я наближаюся до неборачих позицій <g/> ) <g/> .
doc#31 — 1975. — 30 грудня <g/> ) <g/> , виступив з вимогою літератури <g/> , зрозумілої кожному <g/> , щоб була про комуни й трактори <g/> , а по дорозі зачепив Хвильового за його оповідання « <g/> Я <g/> » <g/> : « <g/> Хто його читатиме <g/> ?
doc#33 Я згоден – поступ є <g/> , але рації в ньому немає <g/> .
doc#36 ( <g/> 6 серпня 1884 року в листі до М. Камінського Ґе пише <g/> : « <g/> Я ж газет не одержую <g/> .
doc#37 Я виходжу з МУРу <g/> . </p>