Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#23 На Заході « <g/> загальниковий <g/> » романтизм був нормальним переходом від « <g/> загальникового <g/> » самою своєю суттю клясицизму до романтизму ( <g/> як « <g/> конкретний <g/> » романтизм був нормальним переходом до натуралізму-реалізму <g/> ) <g/> .
doc#91 На поодиноких сторінках <g/> , у розкиданих натяках <g/> , але в « <g/> Таврії <g/> » живе світ дитячо-незайманої мрії й поезії <g/> .
doc#82 На терені розгромлених Німеччини і Австрії <g/> , почасти Італії <g/> , у суті речі зовсім екстериторіяльно <g/> , творилася ілюзорна « <g/> друга Україна <g/> » <g/> .
doc#5 На новому мешканні Марта не зустріне ніколи своїх ворогів-наклепників <g/> .
doc#64 <p> * * * </p><p> На першій сторінці щоденника стоїть фраза <g/> : « <g/> Але мій народ <g/> , пройшовши це страшне горнило <g/> , зазнає нового кращого життя <g/> » <g/> .
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#63 <p> А з другого боку <g/> , заперечення існуючого світу в ім'я тих зародків майбутніх сутностей <g/> , які тільки дрімають в ньому як дуб <g/> , дуби <g/> , ліси <g/> , міста й держави в одному жолуді <g/> , проголошення <g/> , що дійсний світ - не дійсний <g/> , що </p><p> Правдивий світ - не той <g/> , для ока зримий <g/> , - </p><p> Крилами розтинаючи вогонь <g/> , </p><p> Гойдають тихо грізні серафими </p><p> На терезах своїх долонь – </p><p> і то для того <g/> , щоб у « <g/> Попелі імперій <g/> » проголосити <g/> , що сутність цього справжнього світу - в поза світній містиці суто духового лицаря Ґрааля <g/> , отже <g/> , щоб від сутности перейти до надсутности <g/> . </p>
doc#19 <p> </doc> </p><p> ( <g/> Василь Мова <g/> ) </p><p> Більш нічого </p><p> Не викроїлося <g/> , і драму </p><p> Глухими <g/> , темними рядами </p><p> На смітник земля ввижається поетові « <g/> правди й волі арештарнею <g/> » <g/> , суцільною « <g/> мертвуїцою буцигарнею <g/> » <g/> , песимізм не виявляється так яскраво <g/> .
doc#13 На чудо натякає фінал сцени татарського погрому <g/> , коли промінь промикається крізь ґрати і на престолі — </p><p><g/> …
doc#35 У своїх віршах він писав <g/> : « <g/> На Україні не один гине <g/> , Україна — море нині червоне <g/> » і далі <g/> : « <g/> Як човен на воді валами ся хвіє <g/> , Так з Україною нашою діє <g/> , І гірше ще — човен пливе водою <g/> , А Україна - в крові <g/> » <g/> .
doc#30 <p> На Вашого Шевченка є тепер співкандидат або співлавреат ( <g/> майбутній <g/> ) Діброва у Сутності <g/> , який був би й непоганий <g/> , хоч теж позачасовий <g/> , якби він трохи менше вправлявся в відмінюванні іменника Грабович <g/> .
doc#70 На трохи <g/> , але не так уже й дуже </p><p> — вищому щаблі можуть бути відновлені в народній пам'яті ( <g/> й приваблювати підлітків до української історії <g/> ) і Кащенко <g/> , і Андрій Чайківський <g/> , і Юліан Опільський <g/> , але недоречно розглядати їхні стереотипні повісті в золотому фонді справжньої літератури <g/> , поруч “ <g/> Чорної ради <g/> ” <g/> , або “ <g/> Марка Проклятого <g/> ” <g/> .
doc#78 <p> На доказ цих тез наведу деякі факти з мови Павловського <g/> , Котляревського й Шевченка <g/> . </p>
doc#33 <p> На біду <g/> , бій був нерівний <g/> .
doc#57 На дзвіниці ще нема дзвонів <g/> .
doc#25 Справді <g/> , це кардинальні питання звукового розвитку української мови <g/> , і тому увага до них природна <g/> : розвиток і з старих Ҍ <g/> , е <g/> , о і — проблема ствердіння приголосних перед е <g/> , и. На насвітлення їх у Михальчука ми і кинемо тепер погляд <g/> , згадавши тільки <g/> , що мало не всі інші питання української історичної фонетики <g/> , особливо щодо голосних <g/> , знайшли своє хоч коротке насвітлення в Михальчука <g/> . </p>
doc#7 На жаль <g/> , поезії такого типу зовсім майже не піддаються перекладові <g/> .
doc#95 На прощання він простягнув мені руку <g/> , а потім заклопотався <g/> : </p><p> — Ні <g/> , я мушу щось вам подарувати <g/> , так не можна просто розійтися <g/> . </p>
doc#51 На сторожі коло рабів німих <g/> , що ладні були б може забути свою історичну традицію <g/> , він ставить слово <g/> .
doc#58 <p> </doc> </p><p> На приватні розмови не існує авторських прав <g/> , але неписана етика каже <g/> , що вони — не матеріял для публікації <g/> .