Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 З книги Морлі можна ще докинути імена Т. С. Еліота <g/> , С. Люїса <g/> , Пастернака ( <g/> “ <g/> Доктор Живаго <g/> ” <g/> ) <g/> , Колріджа <g/> , Франсіса Томпсона і В. Мітчелла <g/> , з яким Курилик був особисто знайомий <g/> .
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#9 Навіть на еміграції дуже нечисленні мовознавці <g/> , що бралися за теми новітньої історії української літературної мови <g/> , радше воювали з допливом галичанизмів <g/> , ніж аналізували реальні впливи і противпливи ( <g/> І. Огієнко <g/> , В. Чапленко <g/> …
doc#10 Тим то цілком слушне твердження польського лінгвіста В. Курашкєвича <g/> , що “ <g/> до того часу <g/> , коли з'явилися праці Ганцова <g/> , наукові відомості про північно-малоруські говірки були загальникові і неточні <g/> ” <g/> , що змінилося рішуче після появи його праць9 <g/> ) <g/> .
doc#12 ІУ Б 10. </p><p> В. о — а. </p><p> Ненаголошене о в поправній українській вимові ніколи не наближається до а <g/> , за винятком слів <g/> : багатий ( <g/> і вивідні <g/> ) <g/> , багатир <g/> , ганчар <g/> , гаразд <g/> , гарячий <g/> , гарячка <g/> , кажан <g/> , калатати <g/> , калач <g/> , качан <g/> , онастир <g/> , паламар <g/> , хазяїн <g/> , халява <g/> , чабан <g/> , шаравари <g/> , шкаралупа <g/> , шкаралуща <g/> .
doc#13 <p> I. </p><p> </doc> </p><p> Я не знаю <g/> , чи Веретенченко студіював клясичну книгу В. Жирмунського про структуру байронічної поеми <g/> .
doc#15 Із полемічних зауважень проти концепції А. В. Попова <g/> , вставлених у другому виданні його головної праці на синтаксичні теми <g/> , бачимо <g/> , що Потебня справді розглядає речення з називним відмінком імени пожар <g/> !
doc#17 Уже оформлення ( <g/> В. Меллер <g/> ) надто різнилося від оформлення дальших трьох дій <g/> .
doc#19 З інших джерел довідуємося <g/> , що поруч Алчевських <g/> , А. Шиманова <g/> , М. Жученка <g/> , П. Лобка <g/> , І. Біликова <g/> , П. Завадського <g/> , О. Потебні <g/> , В. Гнилосирова та інших він належав до харківської української Громади <g/> , що постала 1861 року <g/> .
doc#20 В. Немировича-Данченка <g/> , що тоді гастролював у Харкові з « <g/> Корневільськими дзвонами <g/> » й « <g/> Карменсітою й солдатом <g/> » <g/> , — обидві вистави — спроби оновити заяложених « <g/> улюбленців публіки <g/> » — оперету Планкета і оперу Бізе <g/> .
doc#21 Бракувало тільки В. Стахова <g/> , але він <g/> , як потім виявилося <g/> , не був інакшої думки <g/> .
doc#22 Під час війни повість під назвою « <g/> Без ґрунту <g/> » написав В. Домонтович <g/> .
doc#23 И. Гликман <g/> , Ленінград <g/> , 1960 <g/> ; Бенедіктова — з Стихотворения В. Бенедиктова <g/> , СПб <g/> , 1856 <g/> ; Лямартіна — з А. de Lamartine <g/> , Premieres et nouvelles meditations poetiques <g/> , Париж <g/> , 1855 <g/> ; Байрона — з The Poetical Works of Lord Byron <g/> , London <g/> , 1961 ( <g/> Oxford University Press <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 <p> 3.Зауваження до праці В. Науменка “ <g/> Обзор фонетических особенностей малорусской речи <g/> ” <g/> .
doc#27 Але в Марка Вовчка поділ радше нагадує передшевченківські часи <g/> ; з її листів 13 % припадає на українські ( <g/> писані до чоловіка <g/> , Опанаса Марковича <g/> , до В. Доманицького і кілька випадкових <g/> ) <g/> , а решта — російські з кількома французькими <g/> .
doc#28 Зерова « <g/> Камена <g/> » <g/> , рецензія В. Петрова на цю книжку <g/> .
doc#29 ( <g/> Тоді <g/> , перед розгоном трупи Синельникова й українізацією театрального будинку на Сумській <g/> , 9 <g/> , коли майже кожний актор грав самого себе <g/> , в усіх ролях демонструючи власну персону <g/> , на амплуа першого коханця діяли Віктор Петіпа і В. Блюменталь-Тамарин <g/> , і харків'яни <g/> , а надто харків'янки ділилися на петипісток і блюменталь-тамариністок <g/> , кидаючи своїм героям квіти <g/> , плещучи <g/> , купуючи їхні фотографії й вижебруючи автограф <g/> .
doc#31 Яковенка « <g/> Про критиків і критику в літературі <g/> » <g/> , вміщеною у « <g/> Культурі і побуті <g/> » <g/> , додатку до « <g/> Вістей <g/> » <g/> , 30 квітня 1925 р. Яковенко <g/> , письменник десятирядний і справедливо давно забутий ( <g/> хоч недавно літератори Є. Волошко й В. Минко вирішили не тільки нагадати про нього <g/> , насамперед з вдячности за його полеміку з Хвильовим <g/> , а й зажадали меморіяльної дошки на будинку <g/> , де він жив <g/> .
doc#34 « <g/> Програна страшна тільки тоді <g/> , коли армія вже сама в свою боєздатність не вірить <g/> » <g/> , писав В. Липинський <g/> . </p>
doc#35 До нього тоді чимраз більше починає стосуватися те <g/> , що ( <g/> несправедливо <g/> ) В. Липинський сказав про все життя Барановича <g/> : « <g/> І здається <g/> , неначе автора цих писань відділив якийсь мур від життя всієї сучасної України <g/> » <g/> .