Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вона проста <g/> .
doc#0 Вона <g/> , як потім з'ясувалося <g/> , дійшла й збереглася досі <g/> .
doc#0 Вона була заборонена для місцевих <g/> .
doc#0 Вона була безглузда і кінчилася нічим <g/> , порожнечею <g/> .
doc#0 Вона не дала нічого ні росіянам <g/> , ні німцям <g/> .
doc#0 Вона або ховалася <g/> , або носія свого вела під час війни на шибеницю або <g/> , за миру <g/> , до далеких і неосвоєних країв <g/> .
doc#1 <p> Вона не зійде вже ніколи </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p><p> Твою надію оновить <g/> ! </p>
doc#1 Вона була пов'язана і йшла пліч-о-пліч із зміною у поетових настроях і Weltanschauung <g/> .
doc#2 Вона вживатиме прикметників замість іменників <g/> , у ролі іменників <g/> , таким чином роблячи їх предметовими <g/> , але й показуючи властивості предметів <g/> .
doc#2 Вона писатиме « <g/> лазоревий око тішив <g/> » <g/> , оминаючи слово сніг <g/> .
doc#2 Вона робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то дієслова <g/> : </p><p> На моїх грядках барвінок </p><p> позатикувався с и н ь о. </p><p> Ось троянда р о ж е в і є. </p><p> Вона й далі копичитиме іменники без окреслень <g/> : </p><p> А на галявах <g/> , мов сміття <g/> , </p><p> чарівного зілля <g/> , квіття <g/> . </p>
doc#2 Вона робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то дієслова <g/> : </p><p> На моїх грядках барвінок </p><p> позатикувався с и н ь о. </p><p> Ось троянда р о ж е в і є. </p><p> Вона й далі копичитиме іменники без окреслень <g/> : </p><p> А на галявах <g/> , мов сміття <g/> , </p><p> чарівного зілля <g/> , квіття <g/> . </p>
doc#2 Вона добре знає чар свого рожевого личка <g/> , всміхнених уст <g/> , віястого ока й густої коси <g/> .
doc#2 Вона вміє завести мисливця до свого дому <g/> , щоб аж тоді він побачив <g/> , як пропадає і звір <g/> , і слід <g/> , — « <g/> та знайшлися підківочки господаревої дочки <g/> » <g/> .
doc#4 ) Вона <g/> , ця поезія <g/> , існує в безконечній мінливості <g/> , — не тільки тем <g/> , мотивів і настроїв <g/> , але <g/> , так здається <g/> , й світобачення <g/> .
doc#4 Вона вміє піднести собаку свого дитинства Гаршнепа й кота своєї старости <g/> , не названого в віршах <g/> , — у значущі символи <g/> , та все таки не висуває жадних претенсій ні на універсальність <g/> , ні на епічність <g/> . </p>
doc#5 Вона віддається п'ятому <g/> , Юрієві Славенкові <g/> , професорові біохемії <g/> .
doc#5 Вона є наука та й годі <g/> .
doc#5 Вона безстороння і за напрям своїх висновків не відповідає <g/> » <g/> .
doc#5 Вона дивиться не назад <g/> , не в XIX сторіччя <g/> , а вперед <g/> .