Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 В демократах не було потреби <g/> .
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#2 Євген Маланюк зустрів її на стежці своєї « <g/> Прощі <g/> » і обдарував нас повним грації й глибини мініятюрним портретом поетки <g/> : 1 </p><p> Аж пуща зашумить волинська <g/> , </p><p> И на оксамит і злотоглав </p><p> В сап'янцях легких Лятуринська </p><p> Виходить годувати пав <g/> . </p>
doc#3 В умовах центрально-східних говірок <g/> , які нас тут цікавлять <g/> , обидва ці процеси <g/> , можна думати <g/> , вже вповні виявилися ( <g/> що не конче значить — повністю реалізувалися <g/> ) на середину 17 ст <g/> .
doc#4 В цьому вірші Наталі Лівицької-Холодної бачиш пухкість першого снігу <g/> , ще незайманого <g/> , в першому сліді « <g/> босих <g/> » котячих лапок <g/> , хоч поза тим дуже мало дано з краєвиду <g/> .
doc#5 В ототожненні життя з драглистим білком є передчуття пізнішої екзистенціялістичної концепції людського тіла як купи слизу <g/> .
doc#6 В “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” ( <g/> ч. 25 <g/> ) мала людина відсунена назад і в темряву <g/> , а малість і безсилість її підкреслені ще величчю неба <g/> , прорізаного спалахом світла <g/> . </p>
doc#7 Ось перша половина вірша <g/> : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при ньому Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і знайому Веселість на устах </p><p> Він ще про весну неодцвітну В щедроті віт підняв І світлом галяви привіт нам Зігрів і розхмар дня <g/> . </p>
doc#8 В образі Комахи він висміяв « <g/> приміткового <g/> » вченого <g/> , для кого кількість приміток з процитованими там книжками важить більше від ідеї власної праці <g/> .
doc#9 <p> В умовах радянської України проблематика книжки взагалі була під суворим табу <g/> .
doc#10 В таких умовах довелося звертатися з просьбою подіитися спогадами або матеріалами до ряду осіб <g/> .
doc#11 В Америці люблять пов'язувати на шию такі рушники <g/> .
doc#12 В середині слова після приголосної ці літери означають відповідно е <g/> , у <g/> , а з пом'якшенням попереднього приголосного <g/> , напр <g/> .
doc#13 <p> В чоботи понасипали собі на дорогу </p><p> Пригорщі землі святої з рідного облогу <g/> , </p><p> При сіделечку пахуча памолодь калини </p><p> Для високої могили <g/> , може хтось загине <g/> . </p>
doc#15 В зовсім окрему категорію вокативних одноелементних речень виділено ті <g/> , де головний член - ім'я особи <g/> , до якої звертаються <g/> , вимовлено з докором <g/> , співчуттям <g/> , обуренням і т. п. <g/> .
doc#16 <p> Юрій Липа </p><p> В журналі « <g/> Орлик <g/> » за вересень 1947 року надрукована стаття Донцова <g/> , в якій він дуже гостро нападає на Юрія Косача <g/> .
doc#17 В своїх дальших працях ( <g/> « <g/> Мина Мазайло <g/> » М.Куліша <g/> , « <g/> Диктатура <g/> » І. Микитенка <g/> , « <g/> Маклена Ґраса <g/> » М. Куліша <g/> ) Курбас домігся рівноваги акторського й режисерського первня в виставі <g/> .
doc#18 « <g/> В " <g/> Мой- сею <g/> " <g/> , — писав Ярема <g/> , — обвинувачено тяжко все українське громадянство <g/> » <g/> .
doc#19 В найпізніших творах Мови національні моменти знов виходить на перший плян і поруч культурництва з'являються заклики до збройної боротьби з імперією <g/> . </p>
doc#20 В нас було багато спільного <g/> .