Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Безглуздість усього людського і людиною створеного <g/> , що стала основою філософії ленінізму й сталінської метастази його в їхній квінтесенції червоного терору <g/> , тепер поширилася з ув'язнень <g/> , арештів і розстрілів ( <g/> а тепер і шибениць <g/> ) <g/> , що запанувала на численних Гулаґах <g/> , поширилася на всі сотні мільйонів населення Імперії без обмежень і порятунку <g/> .
doc#0 <p> Стратагема їхнього авторства в той Сорок чорний рік була така <g/> .
doc#0 Але їхні плащі були кращі <g/> , ніж у Галицького <g/> .
doc#0 Це були він сам <g/> , Іван Майстренко — многолітній боротьбіст — лівий антинацист <g/> , після його приїзду — Н. Молодші <g/> , звичайно <g/> , поети-початківці ( <g/> і <g/> , мабуть <g/> , екс-комсомольці <g/> , яких Довгаль витяг із рабства — Василь Онуфрієнко з жінкою Марусею <g/> , Всеволод Біленко <g/> ) <g/> , таких прав не дістали <g/> , їхня праця була технічна <g/> .
doc#1 <p> - Львів <g/> , 1941.- № 5 <g/> , - С. 35. </p><p> з їхнім благородним гнівом і обуренням <g/> , хоч у першій поемі трагічности й протесту не менше <g/> , ніж у другій <g/> .
doc#1 Що суттєво в них <g/> , то це поєднання образів та мотивів і алюзивне поле цих образів <g/> , мотивів і їхніх поєднань <g/> .
doc#1 « <g/> Помолоділи <g/> » і « <g/> підросли <g/> » діти <g/> , але це ж стосується і їхніх батьків <g/> , і бездітного Т. Шевченка <g/> .
doc#2 <p> Пізно <g/> , вже в « <g/> Веселці <g/> » <g/> , вперше дозволяє собі Лятуринська впровадити в свою мову рясноту здрібнілих висловів <g/> , просячи землю-неньку простелитися пір'ячком <g/> , просячи сестричок не топтати волошок їхніми черевичками <g/> .
doc#3 ) з їхніми <g/> , цих письменників <g/> , біографічними даними дає змогу встановити <g/> , що інновація виникла й прищепилася насамперед у Центральній Україні між Києвом та Лисаветом <g/> , від Черкащини до Харківщини <g/> , себто на тій території <g/> , яка вважається осердям української літературної мови <g/> . </p>
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має назви <g/> , натомість « <g/> нові <g/> » не гуртуються в цикли <g/> , кожний вірш <g/> , хоч який короткий <g/> , несе свою назву <g/> , багато з них — і підназву — « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> , підкреслюючи тим їхню епізодичність <g/> , завершеність у собі <g/> , самодостатність <g/> , самоцінність <g/> .
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .
doc#4 <p> Рубчак дуже влучно помітив <g/> , що короткі поезії Наталі Лівицької-Холодної попри всю їх підкреслену уривчастість <g/> , їхню підкреслену шкіцовість нібито тільки вражень свого роду імпресіонізм <g/> , і то імпресіонізм навіть не картин <g/> , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так що « <g/> цю книгу на певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> .
doc#4 Спільним знаменником усього цього була віра в те <g/> , що і людину і світ можна беззастережно перебудовувати <g/> , бо в їхній основі лежить механічна сума механічних чинників <g/> . </p>
doc#4 <p> Так <g/> , повертаючися до літератури <g/> , поезії й літературознавства <g/> , повірено в те <g/> , що твори літератури « <g/> робляться <g/> » і що дію їхнього механізму на людську психіку можна розкласти на механічні частини-засоби <g/> , що літературні твори можна складати й розкладати ad libitum <g/> , як фабричний варстат або накрутну іграшку <g/> .
doc#4 І їхня повторюваність і їхня поява й рух ніби нічим не зумовлені <g/> , як і їхнє тимчасове зникання <g/> .
doc#4 І їхня повторюваність і їхня поява й рух ніби нічим не зумовлені <g/> , як і їхнє тимчасове зникання <g/> .
doc#4 І їхня повторюваність і їхня поява й рух ніби нічим не зумовлені <g/> , як і їхнє тимчасове зникання <g/> .
doc#4 Для тих <g/> , хто забув свого Овідія або ніколи не дійшов до нього <g/> , пригадаймо <g/> : фрігійське подружжя з цими іменами жило в погідному коханні <g/> , вірності й гармонії до старечого віку <g/> , і світ їм був такий же приязний <g/> , як їхня хата <g/> .
doc#4 <p> Поки ще можна було <g/> , розмовляли обоє <g/> , а потім <g/> : </p><p> « <g/> Друже <g/> , прощай <g/> » <g/> , — проказали <g/> , і вже одночасно корою </p><p> їхні уста поросли <g/> . </p>
doc#4 — </p><p> але вже Фавст наказує переселити старих <g/> , а Мефістофель здійснює це як підпал їхньої хатини <g/> , і провістя богів про одночасну смерть обох здійснюється не ідилією проростання в дерева <g/> , а спільною загибеллю — спаленням у пожежі — </p><p> In wilden Kampfes kurzer Zeit </p><p> Von Kohlen <g/> , rings umhergestreut <g/> , </p><p> Entflammte Stroh <g/> , Nun lodert's frei <g/> , </p><p> Als Scheiterhaufen dieser drei <g/> . </p>