Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Ця тема здатна « <g/> зазвучати <g/> » ( <g/> тобто її можна виокремити <g/> ) лише тому <g/> , що введена вона сюди як частина ширшого контексту в образі розпаду сім'ї. Мотив хлопців <g/> , « <g/> забраних у москалі <g/> » і через це втрачених для сім'ї ( <g/> країни <g/> ) <g/> , — майже такий самий типовий для поезії Т. Шевченка <g/> , як і мотив збезчещеної дівчини <g/> . </p>
doc#2 Обряд робить людину частиною світу <g/> , а світ — частиною людини <g/> , і так стає можлива перспектива — </p><p> Сім зірок <g/> , одне весельце <g/> , </p><p> а між ними місяць <g/> , — </p><p> і так затирається різниця між померлим батьком і осіннім сонцем <g/> . </p>
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#4 Можу уточнити <g/> , що писатиму майже виключно про другу <g/> , більшу й <g/> , як на мене <g/> , безмірно вартіснішу частину її книги <g/> , частину <g/> , що обіймає поезії від 1944 р. А в сторінках — 104 проти 54 першої частини <g/> . </p>
doc#5 І ще більше тоді <g/> , коли він дозволяє собі здати справу з марности повстання розуму <g/> , частини <g/> , проти закону всесвіту <g/> , цілого <g/> : « <g/> Наші пояснення всі нікчемні й нічого <g/> , зрештою <g/> , не пояснюють <g/> .
doc#6 їй була приділена більше <g/> , ніж половина східної частини галерії <g/> , на двох головних поверхах <g/> , і афіші кричали про цю виставку великими літерами <g/> .
doc#7 <p> Хоч я й не питав — признаюся прилюдно — дозволу в редакції « <g/> Києва <g/> » ( <g/> на обкладинці написано <g/> : « <g/> Передрук за дозволом редакції <g/> » <g/> ) <g/> , але наважуюся передрукувати і другу частину вірша Зуєвського <g/> : </p><p> Так нездогадно <g/> , мов на травах Це все <g/> , що ми несли <g/> , </p><p> У перших зацвітах вогнявих — </p><p> Віконниці з імли <g/> , </p><p> І днів здобуток нерозтлінний Пильнує шати всім <g/> , </p><p> Де сторожкі зелені стіни Звели нам рідний дім <g/> . </p>
doc#8 Та в суті речі це не було новою тезою <g/> : це було тільки ствердження старої його тези про незалежність різних сторін розвитку суспільства чи націй як частин людства <g/> , в даному випадку — держави і культури <g/> .
doc#9 <p> Пізніше частина матеріалу моєї « <g/> Галичини <g/> » ввійшла до моєї книжки « <g/> Українська мова в першій половині двадцятого століття ( <g/> 1900—1941 <g/> ) <g/> .
doc#10 173—175. </p><p> 11. Розділ “ <g/> Правопис незмінної частини слова <g/> ” в “ <g/> Український правопис <g/> .
doc#12 <p> У складних словах може бути сполучний звук о <g/> , е <g/> , є або и. </p><p> 2. Сполучний звук о буває <g/> : </p><p> а <g/> ) коли перша частина слова прикметникова <g/> , напр <g/> .
doc#13 Частини з них <g/> , на місці Веретенченка <g/> , я б не вживав <g/> .
doc#14 <p> А втім <g/> , у другій частині « <g/> Ліричного зошита <g/> » охочі знайдуть дещо з традиційних еміґрантських мотивів і навіть дещо з улюблених катеринкових ритмів <g/> .
doc#15 , бо вони всі " <g/> перебувають у залежності від будови теперішньої мови <g/> , пояснюються цією будовою <g/> , як її частини <g/> , разом з нею мають передумовою тривалий розвиток мови <g/> " <g/> .
doc#16 <p> Тому в дальшій частині статті ми не маємо наміру полемізувати з Донцовим <g/> .
doc#17 Тріюмф Блавацького як режисера корениться в знайденні й виявленні цього ритму <g/> , єдиного потоку ритму <g/> , що проймає не частини вистави <g/> , а її всю як цілість <g/> .
doc#18 Єгова приходить у лагідному леготі <g/> , бо він — це не тільки смерть <g/> , а і безустанний плин життя <g/> , якого смерть — тільки частина <g/> .
doc#19 Така своєрідна річ <g/> , як поема « <g/> Троїсте кохання <g/> » <g/> , або дуже цікавий і запашний переклад частини « <g/> Слова о полку Ігоревім <g/> » оголошені 1928 року заходами Михайла Возняка <g/> , але поза науково-архівну бірку « <g/> За сто літ <g/> » <g/> , приступну тільки вузькому колу фахівців <g/> , вони не пішли <g/> .
doc#21 <p> Наміром редакції було присвячувати більшу частину кожного другого числа журналу якійсь окремій темі <g/> , даючи різні насвітлення її <g/> .
doc#24 Покищо твір коментовано тільки з одного боку <g/> : Юрій Гаморак побачив у « <g/> Вертепі <g/> » мистецьку реалізацію ідеї месіянства України <g/> , головну героїню твору — Жінку ототожнив він з Україною і відповідно до всього цього дав такий коментар окремим розділам <g/> : </p><p> Ось у першій частині — « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » — прегарними образами розкриває автор основну рису вдачі українця <g/> , його надмірну ліричність <g/> .