Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Це особлива система ляйтмотивів <g/> , що зустрічаються знову й знову <g/> , але щоразу з різними асоціяціями <g/> .
doc#2 Читачі легко підставляють імена під кожний з цих випадків <g/> . </p>
doc#4 За цим ховаються два підходи до часу <g/> .
doc#6 На жаль <g/> , цю незвичайну ( <g/> не чув <g/> , щоб Рафаель чи Рембрандт лишили по собі щось подібне <g/> ) “ <g/> серію <g/> ” <g/> , мабуть <g/> , розбито <g/> , бо картини ці продавалися вроздріб <g/> . </p>
doc#7 <p> Хоч я й не питав — признаюся прилюдно — дозволу в редакції « <g/> Києва <g/> » ( <g/> на обкладинці написано <g/> : « <g/> Передрук за дозволом редакції <g/> » <g/> ) <g/> , але наважуюся передрукувати і другу частину вірша Зуєвського <g/> : </p><p> Так нездогадно <g/> , мов на травах Це все <g/> , що ми несли <g/> , </p><p> У перших зацвітах вогнявих — </p><p> Віконниці з імли <g/> , </p><p> І днів здобуток нерозтлінний Пильнує шати всім <g/> , </p><p> Де сторожкі зелені стіни Звели нам рідний дім <g/> . </p>
doc#9 <p> Автор сподівається <g/> , що все-таки ця книжка буде корисна читачеві <g/> .
doc#10 Ці статті не мають суто наукового характеру <g/> , це та галузь <g/> , де мовознавство межує з практичною мовною політикою <g/> , а вчений виступає водночас безпосередньо як громадянин <g/> .
doc#11 Книжка зветься « <g/> Повільність <g/> » <g/> , тут ключ <g/> , як ундера схильнии це бачити <g/> , до олюднення людського сексу <g/> , його розтваринення <g/> .
doc#14 « <g/> А десь там голуби <g/> , і сонце <g/> , і Париж <g/> » <g/> , — це декорація <g/> .
doc#15 Так Р. Блюмель спочатку слідом за Павлем твердить <g/> , що в реченні завжди і неодмінно маємо поєднання двох елементів ( <g/> " <g/> Es handelt sich immer um zwei Inhalte <g/> , die in syntaktischer Beziehung stehen <g/> " <g/> ) <g/> , і з цього погляду він виключає з категорії речень дійсно одноелементні сполуки <g/> , куди він відносить назви книжок <g/> , вивісок <g/> , окремі слова і навіть <g/> …
doc#16 Не говорімо про дике блюзнірство цього уривка <g/> : проголосити християнських апостолів <g/> , жертв масакрування <g/> , на героїв різні й винищення — це найменше сміливо <g/> !
doc#17 Це кульмінація ритмічного наростання 3 дії <g/> , як кульмінацією 1 дії було розбиття миски <g/> , що впала з рук розгубленої Стаканчихи <g/> .
doc#18 Але суперечність ця тільки уявна <g/> .
doc#19 Хронологічно це <g/> , здається <g/> , останній твір Мови <g/> , можливо <g/> , написаний тоді <g/> , коли він уже знав <g/> , що йому небагато лишилося жити <g/> , своєрідний заповіт поетів <g/> .
doc#20 Юрко був тоді тверезіший від мене <g/> , але в головному ми поділяли ту саму віру <g/> , — так <g/> , я можу назвати це тільки вірою <g/> , — в якій безладно мішалися елементи Шевченкового романтизму <g/> , романтичні маріння Миколи Хвильового і <g/> , зрештою <g/> , совєтсько-комуністичного візіонерства світлого майбутнього <g/> , тільки перенесені з місійної святої кляси — пролетаріяту на місійну націю <g/> , її святе селянство <g/> . </p>
doc#21 Так відбулася ця угода <g/> , і я став <g/> , сказати б <g/> , малим самодержцем <g/> . </p>
doc#22 Наново потвердилося <g/> , що наші історики літератури мали рацію <g/> , коли від цього оповідання починали нову добу в історії української прози <g/> , хоч і не знали ні нашої проблеми <g/> , ні її застосування до новелі <g/> . </p>
doc#23 Ця настанова фактично сприйнята в радянській історіографії української літератури <g/> , тільки що виключено з неї тих письменників <g/> , що вважаються за реакційних <g/> .
doc#25 Але <g/> , на щастя <g/> , він на цьому не обмежився <g/> , і тому сьогодні ще можна читати його як живого <g/> , з зацікавленістю <g/> , з процесом співдумання <g/> .
doc#27 Усе це разом створює образ-маску дурникуватого і просторікуватого провінціяла-оповідача <g/> .