Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Можна було б святкувати визволення й перемогу <g/> . Хоч і мікроскопічну перемогу над Сталіновою
doc#1 - С. 35. </p><p> з їхнім благородним гнівом і обуренням <g/> , хоч у першій поемі трагічности й протесту не менше <g/> ,
doc#2 після мене <g/> . Бо поезія Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її хвилі <g/> , не завжди легко побачити
doc#3 старіших конструкцій типу два речення <g/> . Хоч мова ніколи не застигає в непорушності і зміни
doc#4 , що сама поетка підказує такий поділ <g/> , хоч і не зв'язує його з оцінкою ваги й вартости
doc#5 заперечують <g/> . Тим то поезія захоплює нас <g/> , хоч і не витримує розумової критики <g/> » <g/> . Чуєте <g/> ,
doc#6 ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони
doc#7 весну <g/> ? І нарешті <g/> , хто це він <g/> : звід <g/> ? гомін <g/> ? шлях <g/> ? </p><p> Хоч я й не питав — признаюся прилюдно — дозволу в
doc#8 геніяльно не помічати людей і не шанувати їх <g/> , хоч разом з тим був завжди з усіма в добрих стосунках
doc#9 ( <g/> так він волів <g/> , щоб ми <g/> , « <g/> наддніпрянці <g/> » — хоч ніколи над Дніпром я не жив <g/> , — його звали <g/> )
doc#10 брошуру про Всеволода Ганцова й Олену Курило <g/> . </p><p> Хоч діяльність обох належить до розмірно
doc#11 пов'язувати на шию такі рушники <g/> . Та от біда <g/> , хоч і мала <g/> , — вона <g/> , краватка <g/> , трохи посунулася
doc#12 лікоть <g/> , ніжка—ніжок <g/> , гірка—гірок—гіронька <g/> , хоч правильно <g/> : боєць—бійця <g/> , гонець—гінця ( <g/> і
doc#14 в сфері індивідуального <g/> . А індивідуальне <g/> , хоч би й помножене на мільйони індивідів <g/> , ще не стає
doc#15 « <g/> Фальшивый купон <g/> » <g/> , який тут варт навести хоч би тому <g/> , що підкреслені в ньому Кудрявським
doc#16 «" <g/> братерство <g/> " нашого народу з московським <g/> » <g/> , хоч ні на що подібне в його статті ані натяку нема <g/> .
doc#17 виявлялися б усі акторські індивідуальності <g/> , хоч і в межах єдиного режисерського пляну <g/> . </p><p> І саме
doc#18 йде далі <g/> , — писане рукою і серцем одного читача <g/> , хоч він намагався вчитатися в твір більше <g/> , аніж
doc#19 » <g/> . За засланця поет уважав себе <g/> , і слушно <g/> , хоч заслання його не було наслідком судового
doc#20 в ті короткі літні місяці 1933 року <g/> , і хоч ми не вели політичних розмов <g/> , ми внутрішньо