Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Так і вийшло <g/> , що чи не найобсяжнішою книгою став « <g/> Довідник про Україну <g/> » ( <g/> « <g/> Handbuch der Ukraine <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#4 Наталя Лівицька-Холодна називає Україну часто <g/> , але не менш часто слова цього не знаходимо <g/> , а все одно знаємо <g/> , що хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> .
doc#9 <p> Дуже цікаво для нас <g/> , що Богдан Дідицький ставить і питання про зворотний вплив Галичини на Велику Україну <g/> , правда в загальнотеоретичній формі <g/> , виходячи з постуляту « <g/> братности <g/> » слов'янських народів <g/> .
doc#10 далі <g/> ) <g/> ; потрете Курило <g/> , скільки знати <g/> , взагалі не виявляла нахилу до вимушеної самокритики <g/> , і коли самостійна творча праця на Україні для неї стала неможлива <g/> , вона воліла покинути Україну <g/> , — але в умовах підневільносте науковця в 30-их роках не забирала голосу й в Москві <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , вже і в ранніх працях Курило видні посилання і на інших учителів <g/> , що не могли вкластися в рамки народницько- романтичної школи <g/> . </p>
doc#13 Ми не бачимо <g/> , що Ярина — в ясирі <g/> , ми зустрінемося з нею тільки в натовпі виведених з Криму назад в Україну потурнаків <g/> .
doc#16 Закликається <g/> , щоб оця неукраїнська « <g/> еліта <g/> » прийшла на Україну і всупереч усім традиціям і властивостям українського народу стала над ним і командувала ним <g/> , — що <g/> , власне <g/> , по- своєму і намагаються тепер робити большевики <g/> . </p>
doc#18 В статті « <g/> Nieco о sobie samym <g/> » він писав про Україну <g/> : « <g/> Що мені в ній любити <g/> ?
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .
doc#22 <p> Одначе як Франція <g/> , хоч і з запізненням <g/> , наздогнала Україну в поставленні теми <g/> , так вона наздожене її і в розв'язанні теми <g/> .
doc#23 <p> Шевченко починає з констатування Невідкличної наявности своїх трагічних дум <g/> , показує <g/> , як вони постали — вони виросли з туги за українською дівчиною <g/> , за краєвидом України ( <g/> « <g/> степи та могили <g/> , що на Україні <g/> » <g/> ) <g/> , за минулим вільної колись козацької країни ( <g/> « <g/> там родилась <g/> , гарцювала козацькая воля <g/> » <g/> ) і з усвідомлення трагічного стану України тепер ( <g/> « <g/> виросла могила <g/> , А над нею орел чорний Сторожем літає <g/> » <g/> ) <g/> , — і <g/> , посилаючи свої думи на Україну <g/> : </p><p> Там найдете щире серце </p><p> І слово ласкаве <g/> , </p><p> Там найдете щиру правду <g/> , </p><p> А ще <g/> , може <g/> , й славу <g/> …
doc#24 І саме на русі протиріч в нібито звичайному <g/> : дитяча гра <g/> , сцена кохання <g/> , прогулянка за місто <g/> , похорон — саме на цьому з особливою переконливістю виростає основна філософсько-етична ідея « <g/> Вертепу <g/> » — ідея вічного неспокою — і пов'язана з нею національно-політична ідея месіянства України <g/> , з особливою переконливістю виростає ВІРА — віра в людину і віра в Україну <g/> , яка наскрізь проймає « <g/> Вертеп <g/> » <g/> , як і весь український культурний ренесанс двадцятих років <g/> .
doc#26 <p> Не одцуравсь того слова <g/> , </p><p> Що про Україну </p> <p> Сліпий старець <g/> , сумуючи <g/> , </p><p> Співає під тином <g/> . </p>
doc#29 Та й уся ця поезія — « <g/> Плач Ярославни <g/> » — це як реквієм Курбасові і всім тим <g/> , геніям і просто людям <g/> , хто зарано прийшов у світ <g/> , в Україну <g/> : </p><p> — Дніпре <g/> , Дніпре <g/> , сондрімайло <g/> , </p><p> ти нам батько всім <g/> . </p>
doc#31 <p> Повернувшися на Україну <g/> , Хвильовий узявся готувати « <g/> Літературний ярмарок <g/> » <g/> , що почав виходити з грудня 1928 р. З подивугідною винахідливістю Хвильовий шукає нових форм організації й полеміки <g/> .
doc#32 <p> Коли десь 1989 р. впала заборона довозити закордонні видання на Україну <g/> , Академія вирішила зовсім припинити видання « <g/> Аналів <g/> » і зосередитися на виданнях україномовних <g/> , на впровадженні в загальний обіг архівних матеріялів <g/> , назбираних у багатющих архівах Америки <g/> .
doc#34 Якщо « <g/> Старший боярин <g/> » був синтетичною правдою про стару Україну <g/> , соняшну країну поетових візій <g/> , то « <g/> Плян до двору <g/> » дає синтетичний образ панування сатани в Україні <g/> , і в своїй синтетичності цей образ правдивий <g/> . </p>
doc#35 Він порівнює Росію й Польщу <g/> , що згодні розрубати Україну на дві половини <g/> , з тією жінкою <g/> , що на суді в Соломона погодилася розрубати дитину навпіл і тим показала <g/> , що вона не мати цієї дитини <g/> .
doc#36 Саме тоді <g/> , після тривалого перебування в Італії <g/> , що переривалося короткими подорожами на Україну <g/> , в Росію і закордон <g/> , Ґе заявив <g/> : « <g/> Пора рушати додому <g/> , тут немає чого робити <g/> » ( <g/> Стасов <g/> .
doc#39 Якщо можна перелити Україну в слово <g/> , — то це повість Осьмаччина <g/> .
doc#40 Ось <g/> , наприклад <g/> , його відоме звертання до тих гетьманів <g/> , що зраджували Україну <g/> : « <g/> Раби <g/> , подножки <g/> , грязь Москви <g/> , варшавське сміття — ваші пани <g/> , ясновельможнії гетьмани« <g/> .