This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 | . Уважний читач сам помітить <g/> , де яка епоха <g/> . До | того | ж <g/> , є на світі ( <g/> і <g/> , сподіваюся <g/> , будуть <g/> ) критики <g/> , |
doc#99 | ми наче й не хочемо <g/> , ні до порядного пекла <g/> , — « <g/> а до | того | я не знаю Бога <g/> » <g/> . Як тут не згадати похилого віком |
doc#29 | Dichtung <g/> , дійсність і вимисел <g/> … І мій спогад з | того | не виняток <g/> . Покладатися на нього треба з |
doc#36 | штанях — щоденному вбранні українських селян | того | періоду <g/> . Своє опрощение Ґе здійснював не |
doc#42 | організоване й продумане <g/> . І це — другий прояв | того | <g/> , що модерний Осьмаччин байронізм — явище |
doc#17 | в системі праці Курбаса-режисера <g/> . Замість | того | <g/> , щоб схопити закономірності <g/> , закладені в |
doc#61 | й на цьому не кінець <g/> . Щоденник нотує події після | того | <g/> , як вони сталися <g/> . А листки записів у повісті |
doc#39 | що її тільки шашель у кутку догризав <g/> , стало чути | того | маленького вісника смерти аж у другому селі <g/> , і у |
doc#11 | перекладачів уже награють сто перекладів | того | тексту сто мовами світу <g/> . Минув той час <g/> , коли |
doc#8 | цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , | того | <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив |
doc#43 | в своїх статистичних бюрах <g/> ? І хіба не під знаком | того | ж мислення кількостями <g/> , а не якостями йде |
doc#84 | від заокеанських братів і небратів <g/> ? гордість з | того | <g/> , що от <g/> , і в умовах чужини якісь імпрези маємо <g/> , |
doc#20 | оцінок <g/> , як і трагічне нерозуміння | того | <g/> , що діялося з приїздом Постишева <g/> , |
doc#6 | Людина безсила <g/> , людина самотня <g/> , незалежно від | того | <g/> , чи вона справді сама <g/> , чи вона збита в невеликий |
doc#82 | — і <g/> , чим глибше сховане <g/> , тим цікавіше <g/> . Критики з | того | й живуть <g/> , але й « <g/> нормальний <g/> » читач завжди |
doc#64 | цій антибольшевицькій боротьбі <g/> » <g/> . Та ще й після | того | гарячково вишукуються на сторінках « |
doc#70 | , Що СВУ не існувало <g/> . Ну <g/> , а якби існувало <g/> ? Чи від | того | заслуги Винниченка і Єфремова перед |
doc#93 | варіянтом театру Станіславського <g/> . А в липні | того | ж року до Харкова заїхав — він у всьому змагався з |
doc#48 | Тут з імпресіоністичної манери взято максимум | того | <g/> , що вона може дати <g/> . Потік вражень <g/> , відчувань і |
doc#97 | . Тоді й спокійніший читач не втримується від | того | — а що далі <g/> ? Коли вже <g/> , нарешті <g/> ? Але це поодинокі |