Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 . Уважний читач сам помітить <g/> , де яка епоха <g/> . До того ж <g/> , є на світі ( <g/> і <g/> , сподіваюся <g/> , будуть <g/> ) критики <g/> ,
doc#99 ми наче й не хочемо <g/> , ні до порядного пекла <g/> , — « <g/> а до того я не знаю Бога <g/> » <g/> . Як тут не згадати похилого віком
doc#29 Dichtung <g/> , дійсність і вимисел <g/> … І мій спогад з того не виняток <g/> . Покладатися на нього треба з
doc#36 штанях — щоденному вбранні українських селян того періоду <g/> . Своє опрощение Ґе здійснював не
doc#42 організоване й продумане <g/> . І це — другий прояв того <g/> , що модерний Осьмаччин байронізм — явище
doc#17 в системі праці Курбаса-режисера <g/> . Замість того <g/> , щоб схопити закономірності <g/> , закладені в
doc#61 й на цьому не кінець <g/> . Щоденник нотує події після того <g/> , як вони сталися <g/> . А листки записів у повісті
doc#39 що її тільки шашель у кутку догризав <g/> , стало чути того маленького вісника смерти аж у другому селі <g/> , і у
doc#11 перекладачів уже награють сто перекладів того тексту сто мовами світу <g/> . Минув той час <g/> , коли
doc#8 цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив
doc#43 в своїх статистичних бюрах <g/> ? І хіба не під знаком того ж мислення кількостями <g/> , а не якостями йде
doc#84 від заокеанських братів і небратів <g/> ? гордість з того <g/> , що от <g/> , і в умовах чужини якісь імпрези маємо <g/> ,
doc#20 оцінок <g/> , як і трагічне нерозуміння того <g/> , що діялося з приїздом Постишева <g/> ,
doc#6 Людина безсила <g/> , людина самотня <g/> , незалежно від того <g/> , чи вона справді сама <g/> , чи вона збита в невеликий
doc#82 — і <g/> , чим глибше сховане <g/> , тим цікавіше <g/> . Критики з того й живуть <g/> , але й « <g/> нормальний <g/> » читач завжди
doc#64 цій антибольшевицькій боротьбі <g/> » <g/> . Та ще й після того гарячково вишукуються на сторінках «
doc#70 , Що СВУ не існувало <g/> . Ну <g/> , а якби існувало <g/> ? Чи від того заслуги Винниченка і Єфремова перед
doc#93 варіянтом театру Станіславського <g/> . А в липні того ж року до Харкова заїхав — він у всьому змагався з
doc#48 Тут з імпресіоністичної манери взято максимум того <g/> , що вона може дати <g/> . Потік вражень <g/> , відчувань і
doc#97 . Тоді й спокійніший читач не втримується від того — а що далі <g/> ? Коли вже <g/> , нарешті <g/> ? Але це поодинокі