Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 Особливу увагу приділено порівняно недавній мініреволюції в синтаксі українського числівника — появі конструкцій типу двоє речень і витісненню старіших конструкцій типу два речення <g/> .
doc#4 <p> Буває старість різного типу <g/> .
doc#5 Безпалько <g/> , власне <g/> , зайвий у цій схемі типів кохання <g/> , в ньому поєднані риси Іванчука й Дмитра <g/> .
doc#6 <p> Такого типу “ <g/> килими <g/> ” <g/> , з візерунками малих різнокольорових людей <g/> , тільки не такі багаті на епізоди <g/> , знайдемо і в Курилика <g/> , приміром <g/> , у його “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , у “ <g/> Після снігопаду на авеню Балзам <g/> ” у торонтському циклі або в “ <g/> Весіллі в Кашубах <g/> ” у польському циклі <g/> , а на цій виставці — “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається подеколи як конґльомсрат відносно самостійних менших картин <g/> , об'єднаних тільки загальною ідеєю <g/> .
doc#7 З повним почуттям відповідальносте можна сказати <g/> , що жаден з передових журналів Европи і Америки не вмістить цих віршів як сучасних <g/> , навіть якби їх подати в вартісних перекладах <g/> , а не в провокаційно- карикатурних типу славнозвісної « <g/> збірки <g/> » « <g/> Ґельб унд бляв <g/> » <g/> .
doc#8 Він мав на увазі південно-німецьку вимову типу stroas замість strasse <g/> .
doc#9 У цьому останньому випадку йшлося про те <g/> , щоб показати інший тип діалектних впливів на літературну мову <g/> .
doc#10 Наприклад <g/> , уся характеристика відміни іменників у нього — просто “ <g/> вплив основ <g/> ” одного типу на інші <g/> . </p>
doc#11 <p> В Андруховичевій Венеції ( <g/> а світ його роману — це Венеція <g/> ) є <g/> , коли можна так сказати <g/> , два типи сплеску води <g/> .
doc#12 Головніші слова цього типу ( <g/> де и історично постало з ъ <g/> , ь <g/> , незалежно від наголосу <g/> ) такі <g/> : блискавка <g/> , блискуний <g/> , блищати ( <g/> а також за аналогією до них блиск <g/> ) <g/> , бриніти <g/> , глибокий <g/> , глитати <g/> , гримати <g/> , гриміти <g/> , дриґати <g/> , дрижати <g/> , кривавий <g/> , криниця <g/> , кришити <g/> , стрижень <g/> , стриміти <g/> , тривати ( <g/> напр <g/> .
doc#13 Вони є — різнотипні й незвичайні в українській поезії <g/> : то металічні <g/> , то танцюристі хореї <g/> , черговані з ямбами <g/> , часом чисто шевченківського типу ( <g/> « <g/> Не чути гомону людського <g/> » <g/> ) <g/> , — адже від « <g/> Гайдамаків <g/> » іде в Шевченка лінія байронічних поем <g/> .
doc#15 <p> Якщо виключити навіть речення u земля мягкая як явно двоелементне і підкреслене як називне <g/> , очевидно <g/> , через недогляд <g/> , то все ж речення типу u вот на стене <g/> ; на земле показують <g/> , що <g/> , наблизившися до поняття називних речень і охопивши характеристичну рису їх значення <g/> , поставивши питання про сферу їх застосування <g/> , Кудрявський усе ж не був послідовним і не відмежував їх <g/> , приміром <g/> , від неповних речень або еквівалентів речень <g/> , захопившися тільки твердженням про можливість бездієслівних речень взагалі <g/> . </p>
doc#16 Ні <g/> , бо він пише сам <g/> : « <g/> Література <g/> , друкована і пропагована у " <g/> Віснику <g/> " <g/> , не мала бути літературою хлібороба <g/> , лише тих <g/> , що чулися своїми смаками і аспіраціями <g/> , цілою тонацією душі спорідненими з тим типом нашої історії <g/> , що Шевченко окреслював виразом " <g/> козак <g/> " або " <g/> лицар <g/> "» <g/> .
doc#17 У наслідок цього була порушена архітектоніка п'єси <g/> , перекривлені її пропорції <g/> , вистава набрала характеру суми окремих сцен <g/> , де-не-де наближаючися мало не до ревії ( <g/> якій <g/> , як відомо <g/> , « <g/> Березіль <g/> » також віддав – і не випадково – чималу данину своїми виставами типу – « <g/> Галло на хвилі <g/> » і « <g/> Чотири Чемберлени <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#19 У Нечуя-Левицького старий Лемішка — тип <g/> , цілком позитивний своєю господарністю <g/> , зв'язком з землею <g/> , традиціоналізмом <g/> , патріярхальністю <g/> , що сполучаються з діловитістю <g/> .
doc#20 Ми жадібно ковтали повітря інтелектуального Львова в усій різноманітності його типів <g/> , починаючи від тих <g/> , кого ми сприймали як іхтіозаврів на зразок старого Щурата або й молодшого Возняка й до молодших віком і духом <g/> , таких як Борис Ольхівський або Марія Струтинська <g/> .
doc#21 В існуванні обох “ <g/> Арок <g/> ” він відповідав за графічне оформлення журналу <g/> , але для журналу такого типу це означало дуже багато <g/> .
doc#22 Ніколай Бердяєв писав про « <g/> Біси <g/> » Достоєвського <g/> , що в ті часи <g/> , коли роман писано <g/> , зовсім не було ще в Росії революціонерів типу Ставроґіна або Верховенського <g/> .
doc#23 Рими його <g/> , поскільки це не дієслівні рими <g/> , здебільша приблизні асонанси типу очима — сиротина <g/> , кудрі - будні <g/> , готова - доля <g/> , світ - Дніпр <g/> .
doc#24 Грубо беручи <g/> , — докладніше повернемося до цього далі <g/> , — це персонажі трьох типів <g/> : мислимі в емпіричному побуті <g/> , хоч і піднесені над ним ( <g/> автор <g/> , жінка <g/> , могильники <g/> , дівчинка <g/> , робітник з розділу « <g/> Найменням - Жінка <g/> » тощо <g/> ) <g/> ; умовно-лялькові ( <g/> « <g/> Лялькове дійство <g/> , або повстання крови <g/> » <g/> ) <g/> ; і нарешті уявні ( <g/> степ <g/> , місто тощо <g/> ) з безліччю переходів між цими групами <g/> . </p>