Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 [ <g/> чому <g/> ? - Ю. Ш. <g/> ] <g/> . </p><p> Навівши далі загальновідомий тепер вірш А. Фета " <g/> Шопот <g/> , робкое дыханье <g/> … " <g/> ,
doc#59 і прозаїки — без жадного псевдоніма <g/> . Тепер ми наближаємося до реальної <g/> , тверезішої
doc#17 » був під забороною <g/> . Удруге він побачив світ тепер у поставі театру під мистецьким проводом
doc#58 репліка <g/> : « <g/> Ну <g/> , слава Богу <g/> , покінчили молотьбу <g/> . Тепер уже на серці спокійніше — що буде <g/> , то буде <g/> , а хліб
doc#19 за свого життя <g/> , так лишається невідомою і тепер <g/> . Сучасний читач виховується на Руданському <g/> ,
doc#96 , часом розсіяні групою навколо церкви <g/> , а тепер більше навколо публічного центру <g/> , свого роду
doc#4 Шевченком — моє село <g/> . </p><p> Його — це чоловікове <g/> . Ми тепер у родинному меш- канні-притулку <g/> . Далі йде
doc#64 в моєму житті часу <g/> ! 23 роки в пітьмі <g/> , в тюрмі <g/> ! Як тепер це все надолужити <g/> ? » Може ще більше важило
doc#41 Серафікуса <g/> » — ми вже знаємо це — іде з анекдоти <g/> . Тепер зробіть акт віднімання <g/> : відніміть з книжки все
doc#83 вулиці — це зіпсоване слово « <g/> Малоросєйка <g/> » <g/> . ( <g/> Тепер Маросейка зветься вул <g/> . Богдана Хмельницького
doc#53 до Ів <g/> . Аксакова <g/> ) <g/> . Із спостереженої ним <g/> , як ми тепер могли б сказати <g/> , « <g/> русифікації <g/> » російської
doc#87 воротами з півночі на південь <g/> , то чому б йому й тепер не виконувати цю ролю <g/> ? Але українську стихію <g/> ,
doc#27 при їх темноті науковій у москалів не було <g/> . Тепер треба взять своє назад з лихвою <g/> , не вважаючи на
doc#10 варт було б переглянути <g/> , але “ <g/> автор поглинений тепер іншими питаннями й предметами дослідження <g/> ” (
doc#56 нас жер <g/> , а я кажу — Росія <g/> . </p><p> Ви може не повірите тепер — колись повірите — Росія <g/> . </p><p> Це також історія
doc#1 та варіяції приводить у 1859 р. до « <g/> Марії <g/> » <g/> . Тепер Т. Шевченко знову звертається до цієї теми <g/> , але
doc#79 піднеслася на котурни <g/> , не дудка хрипить тепер заглушеним стражданням <g/> , а оркестра мідяних
doc#39 Так ми бачили <g/> : в образі злилися всі чари і епохи <g/> . Тепер бачимо <g/> : в ньому злились усі почуття <g/> . </p><p> Але ще далі
doc#32 ще <g/> , хто були чужорідні в Німеччині і підлягали тепер вивозові до своїх батьківщин <g/> . Щоб легше було
doc#62 на кілька років <g/> , і він побачив світ тільки тепер <g/> , після восьмирічної перерви <g/> . От про цей том тут