Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 А коли додати до цього чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів ужито 180 разів для позначення реалій римського життя <g/> , але вжиті вони в химерній послідовності <g/> , поряд із сучасними словами з затертим <g/> , буденним значенням <g/> ) <g/> , стає зрозумілішим те відчуття крайнього подиву і збентеження <g/> , що його викликала ця поема і серед Шевченкових сучасників <g/> , і в новому поколінні <g/> … </p>
doc#2 З-поза історичної людини визирає й прозирає сучасна <g/> , щоб не сказати - програмова <g/> . </p>
doc#3 <p> Трохи більше про це хіба лише в розділі про числівник пера Д. X. Баранника в колективному нарисі Сучасна українська літературна мова <g/> .
doc#4 Бо особливість поезії Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі голляндського малярства Яна Стеена чи Давіда Тенірса з їх « <g/> строкатим сміттям <g/> » як самоціллю <g/> , не затримується увагою своєю й читача на них <g/> , а тільки черкає їх <g/> , як ластівка в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p>
doc#5 Він говорить про непотрібність мистецтва <g/> , про практицизм сучасної людини <g/> , про характер науки <g/> , про суть нації <g/> , про ролю кохання в житті людини <g/> , а найбільше про білок і про розум <g/> .
doc#6 Трохи більше число англійських поетів <g/> , більшість з них не першорядні <g/> , з перевагою романтиків і майже жаден не сучасний <g/> ; Вордсворт <g/> , Бравнінг <g/> , Генлі <g/> , Воєн <g/> , Ноєс <g/> , також Сассун <g/> .
doc#7 Ці слова справді в парадоксальній формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> .
doc#8 Студії почалися вивченням Томи Кемпійського <g/> , потім перенеслися на Сковороду <g/> , аж поки почалося творення власної системи <g/> , — це був початок і народження Віктора Бера ( <g/> дата народження <g/> , здається <g/> , 1946 <g/> , як дата народження белетриста Домонтовича — коло 1924 <g/> ) <g/> , що йшов від філософії моралі до онтології <g/> , працював над темами « <g/> Сучасного образу світу <g/> » <g/> , студіював фізику <g/> , а водночас брався до економічно-соціологічних проблем <g/> , по-новому <g/> , за джерелами вивчаючи постання марксизму <g/> .
doc#9 Що ці варіанти зближалися й зближалися <g/> , що основа сучасної літературної мови дводіалектна ( <g/> в якій пропорції — це ще питання <g/> , повної відповіді на яке ми ще не маємо <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Більшу групу становитимуть праці з історичної діалектології <g/> , де Ганцов <g/> , уважно вивчаючи особливості сучасних говірок <g/> , застосовує зразу ж таки здобутий матеріал і висновки до історії української мови <g/> , зокрема до питань її генези ( <g/> 4 <g/> , 5 <g/> , 8 <g/> , 12 <g/> , 13 <g/> , 16 <g/> ) <g/> , або переглядає висунені іншими історичні концепції знову ж таки в світлі даних діалектології ( <g/> 2 <g/> , 3 <g/> , 6 <g/> , 7 <g/> ) <g/> .
doc#12 <p> А. о <g/> , е — і. </p><p> Чергування о <g/> , е — і <g/> , що постало в наслідок занепаду глухих <g/> , голосних ъ <g/> , ь у слабкій позиції <g/> , в сучасній літературній мові вкладається в такі закономірності <g/> : </p><p> 1. В закритому складі е <g/> , о переходять в і <g/> , напр <g/> .
doc#13 Про що тільки не говорено — і про французьку революцію <g/> , і про сучасну цивілізацію <g/> , і про розвиток капіталізму <g/> .
doc#15 Літо 1953 </p><p> ( <g/> « <g/> Нові дні <g/> » <g/> , 1953 <g/> , 10 ( <g/> 45 <g/> ) <g/> ) </doc> </p><p> І </p><p> Існування називних речень як особливої і виразно окресленої синтаксичної конструкції ні в кого з сучасних українських мовознавців <g/> , учителів і навіть учнів <g/> , здасться <g/> , сумнівів <g/> , не викликає <g/> .
doc#16 <p> Казімір Egumig </p><p> Найхарактеристичнішою рисою сучасного українця с зміна квієтизму на неспокій <g/> .
doc#18 Жертви сучасного будуть помножені жертвами майбутнього <g/> .
doc#19 Коли життя перетворюється на дляве конання без ужитку й слави <g/> , то кращі від такого життя активна боротьба й смерть <g/> , що принаймні буде дороговказом для сучасних і майбутніх поколінь <g/> .
doc#21 Далі йшло висвітлення живих або живущих процесів сучасної культури в чужих країнах — у формі перекладів <g/> , обговорень <g/> , хроніки <g/> .
doc#22 <p> Багато говориться про страх <g/> , що панує над сучасною людиною <g/> .
doc#24 Традиції заперечено <g/> , але нове <g/> , сучасне виросло не з порожнечі <g/> , а саме з заперечення традицій <g/> .
doc#25 Сучасний поділ української мови на три говіркові групи — північну <g/> , південно-західню й південно-східню — фактично даний уже в Михальчука <g/> , хоч у нього вони і виступають під іншими назвами <g/> : поліського <g/> , червоноруського ( <g/> русинського <g/> ) і українського наріччів <g/> . </p>