Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Тоді радісно-тріюмфальні маніфестантні юрби великих міст обіцяли собі тріюмфальний і близький вступ свого війська до ворожої столиці і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> зовсім з іншої нагоди і в іншу добу сказаними <g/> ) <g/> , « <g/> в воздух чепчики бросали <g/> » <g/> .
doc#1 А коли додати до цього чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів ужито 180 разів для позначення реалій римського життя <g/> , але вжиті вони в химерній послідовності <g/> , поряд із сучасними словами з затертим <g/> , буденним значенням <g/> ) <g/> , стає зрозумілішим те відчуття крайнього подиву і збентеження <g/> , що його викликала ця поема і серед Шевченкових сучасників <g/> , і в новому поколінні <g/> … </p>
doc#2 <p> Ворожить про весну колишню <g/> , </p><p> Любов вціловує в слова </p><p> І випускає — сокіл-пісню </p><p> З гаптованого рукава <g/> . </p>
doc#3 <p> Семантична і синтаксична еволюція слів типу двоє ( <g/> двои <g/> ) як слід не вивчена і мала б бути темою окремої розвідки <g/> .
doc#4 Так я зробив <g/> , писавши про Олену Телігу ( <g/> « <g/> Без металевих слів і без зідхань даремних <g/> » <g/> ) <g/> , про Василя Стуса ( <g/> « <g/> Трунок і трутизна <g/> » <g/> ) <g/> , так зробив Юрій Лавріненко <g/> , писавши про Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Князівна <g/> , що обходить шатра <g/> » <g/> ) і десятки інших <g/> .
doc#5 Дії обох героїв зведені майже виключно до їхнього кохання <g/> , а в їхньому коханні підкреслено <g/> , що воно зовсім не індивідуальне <g/> , що так само поводяться <g/> , ті самі слова говорять <g/> , так само зідхають і так само переживають мільйони інших пар <g/> .
doc#6 І всі ці роки він уперто <g/> , гарячково малював <g/> , пройшовши через найтяжче випробування <g/> , — його власними словами <g/> , — “ <g/> вісім років відмов від мистецьких галерій <g/> ” ( <g/> 167. Тут і далі <g/> , вказівка на сторінку без дальших посилань указує на друге <g/> , скорочене видання його книжки “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , вказівка з цифрою 1 — на перше <g/> ) <g/> .
doc#7 З порядку слів цього не мало б випливати <g/> , але відсутність продовження з а схиляє до такої можливости <g/> . </p>
doc#8 Петров був однією з найбільших <g/> , якщо не найбільшою інтелектуальною постаттю серед української еміграції <g/> , один із дуже небагатьох <g/> , хто міг би сказати своє слово в розвитку світової думки <g/> .
doc#9 На це склалося кілька обставин <g/> : і знав він українськомовні справи краще від моїх харківських учителів <g/> , знав не тільки ззовні <g/> , а й зсередини <g/> , і був він єдиним тоді на Україні носієм ідей і метод Празького лінгвістичного гуртка <g/> , де мав не одну нагоду спілкуватися з « <g/> самим <g/> » Ніколаєм Трубецьким <g/> , ну і <g/> , нарешті <g/> , посідав він у свої тоді 63 роки ту незбагненну рису людяності <g/> , що її найкраще окреслює французьке слово шарм <g/> .
doc#10 Проти російського слова вони подавали спершу його прямий український відповідник <g/> , а далі більш-менш повно українську синоніміку цього відповідника <g/> .
doc#11 <p> « <g/> Страшних слів <g/> » Андрухович позбувся вже на шляху від свого першого до другого роману <g/> .
doc#12 Літери е <g/> , ю <g/> , я на початку слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> .
doc#13 Коли я пишу « <g/> відтворені <g/> » <g/> , я хотів би <g/> , щоб читач не забувся <g/> , що корінь цього слова — творити <g/> , я не вжив би ні німецького wiedergeben <g/> , ні англійською reproduce <g/> . </p>
doc#14 <p> Марною річчю було б також критикувати рядки й слова <g/> .
doc#15 Якщо <g/> , наприклад <g/> , ми говоримо нерідко <g/> : " <g/> Добра погода <g/> " <g/> , то ледве чи хтонебудь стане заперечувати <g/> , що тут міститься речення <g/> , бо значення наших слів майже цілком збігається з реченням <g/> : " <g/> Погода добра <g/> " <g/> .
doc#16 Чи не переконався читач <g/> , що Донцов закидає своїм противникам те саме й майже тими ж словами <g/> , що вони йому <g/> ?
doc#17 Саме тому його « <g/> Народній Малахій <g/> » побудований на тому <g/> , як стара хуторська Україна захлинається в бруді НЕПу <g/> , саме тому фінал п'єси – спів похабної російської пісеньки п'яною повією <g/> , що характеризується сповненими розпуки словами Малахія <g/> : « <g/> Це Україна співає <g/> » <g/> .
doc#18 Зокрема ці слова взяті з передмови Франка до польського перекладу « <g/> Мойсея <g/> » <g/> , написаної 1913 року <g/> , вісім років після праці над поемою <g/> , а Франко часто міняв свої погляди <g/> .
doc#19 Це період мовностилістичних шукань чи то в дуже персональній стилізації фолкльору ( <g/> « <g/> Троїсте кохання <g/> » <g/> ) чи в своєрідному перекладі Слова о полку Ігоревім <g/> .