Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 ще колега чи помічник Галицького <g/> . Він назвав себе Гончарем <g/> . Галицький був єврей <g/> , Гончар —
doc#2 поезії Лятуринської дозволяє їй включати в себе і охоплювати всі епохи і всі віки людини <g/> . Ось
doc#4 суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#6 й відтворенні всього <g/> , що він бачив навколо себе <g/> . Коли йому траплялася вільна між працею
doc#7 , що <g/> , бувши перехідним <g/> , кричуще вимагає після себе знахідного відмінка <g/> , а тим часом його начебто
doc#8 від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> . З ентузіязмом археолога <g/> , він
doc#9 на щодень <g/> . </p><p> Буває так <g/> , що дослідник шукає для себе теми <g/> , але тут тема шукала дослідника <g/> . Як
doc#11 щодо обертання Землі <g/> , тільки тишком <g/> , для себе ствердив <g/> , що все-таки вона обертається <g/> . Не
doc#13 козацьким <g/> . Він уважає її за гріх <g/> , він бере на себе обов'язок дати відповідь на Страшному Суді <g/> .
doc#16 це <g/> , на їхню думку <g/> , саме той <g/> , який найлегше дає себе скомпромітувати <g/> . І ще треба довести <g/> , з якої
doc#17 старої України <g/> , бо він знає і бачить <g/> , що вона себе вичерпала і далі існувати <g/> , як дотепер <g/> , не може <g/> .
doc#18 вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в нього <g/> . </p><p> Наголовок цьому писанню взято з Франка
doc#19 : « <g/> Заповіт засланця <g/> » <g/> . За засланця поет уважав себе <g/> , і слушно <g/> , хоч заслання його не було наслідком
doc#21 . МУР <g/> , нарешті <g/> , дістав свій орган <g/> . Мій “ <g/> продаж <g/> ” себе дав позитивні наслідки <g/> . Вся праця <g/> , крім
doc#22 між двома системами <g/> . В одній вона здана на саму себе <g/> , ніхто не загрожує її існуванню <g/> , але ніхто й не
doc#23 — ці епітети поет залюбки прикладає до себе і до довкілля <g/> . Цьому похмурому світові
doc#24 » <g/> , що викликає найбільшу екстазу автора і вже з себе виділяє все багатство додаткових тонів —
doc#25 могло покріпити їхню тезу <g/> . </p><p> Михальчук показав себе тут не тільки добрим українським патріотом <g/> , а і
doc#26 поезії Котляревського безпосередньо виявляє себе у виборі слів <g/> , що їх нема в « <g/> Енеїді <g/> » <g/> , так тепер
doc#27 , як виняток <g/> , він впадає в тон порадника <g/> , він сам себе перериває <g/> , як от у листі до Броніслава