Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Як мало він знав людей <g/> , як безнадійно він не розумів мене <g/> , як усіх він бачив у подобі себе самого <g/> !
doc#9 Щоправда <g/> , вагання в цих категоріях можна знайти і в самих ( <g/> центрально- <g/> ) полтавських говірках <g/> , де вони завдячені впливові північноукраїнських говірок <g/> , але кількість варіянтів у мові Котляревського тяжко пояснити самим посиланням на варіянтність полтавських говірок <g/> . </p>
doc#78 Щоправда <g/> , вагання в цих категоріях можна знайти і в самих ( <g/> центрально- <g/> ) полтавських говірках <g/> , де вони завдячені впливові північно-українських говірок <g/> , але кількість варіянтів у мові Котляревського тяжко пояснити самим посиланням на варіянтність полтавських говірок <g/> . </p>
doc#40 В значенні ототожнення з чимсь уже відомим <g/> , часто разом з займенником той ( <g/> той самий <g/> ) <g/> , вживається рівнобіжно повна форма самий <g/> , у якій наголос послідовно стоїть на першому складі <g/> , напр <g/> .
doc#40 Крім того <g/> , займенник самий може мати наголос на останньому складі <g/> , як той ( <g/> самого <g/> , самому <g/> ) <g/> .
doc#11 І <g/> , потенційно <g/> , прибутковий і ( <g/> тим самим <g/> ) державокорисний об'єкт туристичного руху <g/> , може <g/> , колись навіть у міжнародних маштабах <g/> .
doc#40 <p> Займенник сам ( <g/> самий <g/> ) уживається в значенні підкреслення ( <g/> наприклад <g/> , « <g/> Аж ось і сам старий іде з ціпочком <g/> » — Шевч <g/> .
doc#92 , позаочна <g/> , на папері <g/> , — volens nolens перетворилася на зустріч із ним не самим <g/> , а в супроводі Білодіда <g/> . І <g/> , як у моїй уяві вони йшли поруч
doc#9 <p> Але ще далеко більше серед « <g/> неологізмів <g/> » М. Старицького слів <g/> , що справді не витворені ним самим <g/> , а взяті з заходу <g/> : з Волині <g/> , Галичини <g/> , частково навіть з польської мови <g/> .
doc#40 ) <g/> , нарешті — вже як прикметник </p><p> — у значенні одинокости <g/> , самотности ( <g/> »Я сама <g/> , а дружини й не буде« </p><p> — Шевч <g/> .
doc#16 Розкриваємо його й читаємо буквально таке <g/> : « <g/> Всього ж паче убогих не забувайте <g/> , но єлико могуще по силі корміте <g/> , і придавайте сироті <g/> , і вдовицю оправдіте самі <g/> , а не вдавайте сильним погубити чоловіка <g/> .
doc#57 Може американець Дейвід Мортон писати <g/> , що Жукові праці « <g/> ілюструють один з рідких прикладів <g/> , коли геометричної форми вжито послідовно <g/> , з витонченістю і вмінням <g/> , не заради її самої <g/> , а не службі традиції <g/> , ідеї й застосування <g/> » ( <g/> « <g/> Progressive Architecture <g/> » <g/> , жовтень 1978. Підкреслив я <g/> ) <g/> , але ціною повної « <g/> американізації <g/> » архітектури Жука мало б бути саме занедбання « <g/> традиції <g/> » <g/> , бо традиція ця українська <g/> .
doc#27 Але не випадковістю було засудження « <g/> світу <g/> » <g/> , « <g/> ницого і холодного <g/> » <g/> , що безглуздо тратить життя « <g/> в золотому тумані <g/> » і грає « <g/> панську комедію <g/> » <g/> , в листі до Милорадовичівни 1858 року ( <g/> дарма <g/> , що тут могли грати ролю й ревнощі <g/> ) <g/> , як не випадковим було протягнення нитки від сучасного Кулішеві панства до його предків у листі до Носа 1890 року <g/> : « <g/> А що Ви пишете про київських патріотів <g/> , так се в мене давно пропечатано <g/> , тільки не про самих <g/> , а про їх предків <g/> .
doc#81 Звичайно <g/> , були годинники <g/> , і вони показували годину <g/> , але години були кожного дня ті самі <g/> , а тим самим не були часом <g/> .
doc#40 п. <g/> ) — за іменник з прийменником <g/> ; але цьому на перешкоді те <g/> , що в першому прикладі між в і кінці можна вставити слово типу самому <g/> , а тоді кінці треба буде розглядати як іменник <g/> , хоч і позбавлений уже конкретного предметового значення <g/> .
doc#81 Вони не питали в мене <g/> , як поводитися в місті <g/> , вони це опановували самі <g/> , але моя міська природа імпонувала їм <g/> .
doc#81 Усе було те саме <g/> , Львів був той самий <g/> , але чи ми були цілком ті самі <g/> ?
doc#25 <p> ix В дійсності умови ці не зовсім ті самі <g/> , бо в північноукраїнській говірках “ <g/> поліфтонги <g/> ” бувають тільки під наголосом <g/> , — але це тільки геть пізніше виявив Вс <g/> .
doc#25 ) <g/> , але суть фонеми лишається та сама <g/> , бо ці звуки чергуються там з о так само і в тих самих умовах і позиціях <g/> , що південноукраїнське й літературне іix <g/> .
doc#75 Але зводити цю творчість тільки до них <g/> , — означає неймовірно збіднювати її і збіднювати нас самих <g/> , бож тепер вона належить нам <g/> .