Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Сама структура права радянська й німецька настільки різняться <g/> , що навіть <g/> , здавалося б <g/> , однозначні слова і однозвучні виключають будь-яке порозуміння <g/> .
doc#0 <p> Зрештою <g/> , сама подорож залізницею до і з Берліну <g/> , навіть не під бомбами <g/> , була іспитом на витривалість <g/> .
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 <p> Метафора холодного вітру <g/> , сама собою не надто оригінальна <g/> , перша натякає на семантичне поле зими <g/> .
doc#1 Якщо цієї гармонії буде досягнуто <g/> , проблема України вирішиться сама собою <g/> .
doc#2 Так ніби почалася гра примітивною дудкою <g/> , а далі все нові і все складніші інструменти приєднувалися <g/> , і наприкінці дудки вже не чути <g/> , грає потужна оркестра скрипок <g/> , флейт <g/> , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це все та сама тема <g/> .
doc#2 У « <g/> Княжій емалі <g/> » цикли ясні <g/> , бо визначені назвами <g/> , що їх дала сама авторка <g/> .
doc#4 <p> Видається <g/> , що сама поетка підказує такий поділ <g/> , хоч і не зв'язує його з оцінкою ваги й вартости кожної частини <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> .
doc#4 Ось сама поетка бачить таємницю зародження поезії — в тиші <g/> : </p><p> Знов тиші оксамитний клапоть Упав на слів стогранне скло <g/> , </p><p> А серце раптом <g/> , наче папороть <g/> , </p><p> Чудесним цвітом зацвіло <g/> . </p>
doc#4 На честь поетки як громадянки ( <g/> бо як поетка вона має право на будь-які міти <g/> ) треба <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона сама усвідомлює уявність цієї тематики і образности <g/> , і <g/> , якщо це все існувало в такій формі й таких барвах у минулому <g/> , невідтворність його тепер <g/> , коли навіть </p><p><g/> …
doc#4 Це така сама співгра поетичного й апоетичного <g/> , як у доборі слів і синтаксичних конструкцій <g/> , і кінцевий ефект усіх цих засобів — специфічна <g/> , неповторна <g/> , суто особиста дикція поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#4 Кінець-кінцем людина завжди залишиться сама <g/> , і тут саме важить <g/> , хто залишився сам <g/> » <g/> , — якщо він мав рацію <g/> , вона може не надто нарікати <g/> .
doc#4 З ким вона лишається сама <g/> , здатний бути сам <g/> .
doc#4 Він напевне звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з Богом <g/> . </p>
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .
doc#6 Людина безсила <g/> , людина самотня <g/> , незалежно від того <g/> , чи вона справді сама <g/> , чи вона збита в невеликий гурт <g/> .
doc#6 І сама ратуша стоїть не серед міста <g/> , а серед жовтої піщаної пустелі <g/> , і кидає ця “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” чорну тінь на схід — себто від сонця <g/> , що вже хилиться в небуття <g/> , на захід <g/> .
doc#6 <p> У цій активізації глядача свою ролю виконує в Курилика не тільки сама картина <g/> , а й її назва <g/> .