Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 » порадою <g/> : </p><p> Прокинься <g/> , кумо <g/> , пробудись </p><p> Та кругом себе подивись <g/> , </p><p> Начхай на ту дівочу славу </p><p> Та щирим серцем <g/> , нелукаво <g/> , </p><p> Хоч раз <g/> , сердего <g/> , соблуди 24. </p><p> Різко порвавши з бунтарством попереднього періоду своєї творчости з її стилістичною деструктивністю <g/> , </p><p> утвердившись у гармонії як основі Всесвіту та соціяльного устрою і застосувавши цей принцип рівноваги в самому стилі своєї поезії <g/> , Т. Шевченко в останні місяці свого життя виробив дещо інакший підхід до проблеми національної свободи України <g/> .
doc#2 Пізніше сум виросте в велику тугу <g/> , що її не понести самій <g/> .
doc#4 <p> Як глибоко комплекс Іова вкарбований у поезію Наталі Лівицької-Холодної <g/> , видно з того <g/> , що він відклався потужним і глибоким шаром експресіоністичних засобів у самому ядрі поезії <g/> , в системі образности <g/> .
doc#6 Не критики вели тут масового глядача <g/> , а масовий глядач справляв несвідомо для себе самого тиск на знавців <g/> .
doc#9 Тільки мовець <g/> , що не говорить по-російськи <g/> , може елімінувати з мови русизми <g/> , тільки мовець <g/> , що не говорить по-польськи <g/> , може вилучати з мови польонізми <g/> , або <g/> , кажучи це саме словами самого А. Кримського <g/> : « <g/> Україна може служити міркою " <g/> польонізмів <g/> " ( <g/> а Галичина з свого боку міркою квазімоскалізмів <g/> ) »1. Отже <g/> , з цього погляду якісь слова типу дощенту <g/> , принаймні <g/> , плентатися або поренчата практично <g/> , з погляду конкретної мовної політики не є польонізми <g/> , бо їх уживає як свої уся Велика Україна <g/> , хоч мовознавець легко відзначить незаперечні зовнішні ознаки польського походження в них <g/> , а двомовний ( <g/> українською і польською мовою <g/> ) галичанин постійно відчуватиме їхнє польське походження <g/> . </p>
doc#10 Але і самого факту <g/> , що він віддав десяток років свого життя праці над Академічним словником і надав цьому досі не перевершеному виданню свого духа печать <g/> , досить для того <g/> , щоб записати ім'я Ганцова золотими літерами на таблиці визначних діячів української культури <g/> .
doc#11 І <g/> , потенційно <g/> , прибутковий і ( <g/> тим самим <g/> ) державокорисний об'єкт туристичного руху <g/> , може <g/> , колись навіть у міжнародних маштабах <g/> .
doc#13 Важить те <g/> , що він розчинений у землі <g/> , що він — український <g/> , що він — сама Україна <g/> . </p>
doc#15 Після таких визначень слід було б <g/> , щоб бути послідовними <g/> , визнати за розгляданими словосполуками характер речень <g/> ; але <g/> , на диво <g/> , Перегінець відмовляє їм у цьому <g/> , з їх еквівалентами речень <g/> , слідом за Пєшковським </p><p> підкреслює неможливість обставинних конструкцій у них і навіть <g/> , непосередньо суперечачи самому собі <g/> , говорить про нібито " <g/> послаблення присудкових форм <g/> " у них <g/> , яке <g/> , мовляв <g/> , " <g/> дорівнює [ <g/> …
doc#16 Але ми твердимо <g/> , що при найбільшій зараженості чужим духом <g/> , при найбільшому занепаді не може цілковито зникнути своє <g/> , відбувається певне схрещення <g/> , певне взаємонакладання елементів <g/> , і <g/> , отже <g/> , уважний дослідник завжди відкриє щось своє навіть у найбільше <g/> , здавалося б <g/> , відчужених від традиції діячів своєї культури ( <g/> як це ми робимо з самим Донцовим <g/> ) <g/> .
doc#18 Сила Авірона — не в його впливі на гебреїв <g/> , а в тому <g/> , що він укорінений у самій душі Мойсея <g/> . </p>
doc#21 Але провід цього угруповання розумів <g/> , що самим їм ледве чи вдасться створити літературний орган високої якости <g/> .
doc#22 Ні <g/> , він заперечує існування самого театру <g/> .
doc#24 Але коли ми постараємося вловитивнутрішню логіку розгортання образів і визначити смисл кожного абзаца <g/> , — то кількість підходів може бути дуже велика <g/> , а самі підходи дуже різноманітні <g/> .
doc#25 Така вже доля конкретно-історичних завдань окремих поколінь <g/> : покоління мусить виконати це завдання <g/> , інакше самому життю нації загрожує заглада <g/> ; і честь і слава сумлінним працівникам цього покоління <g/> .
doc#26 Тим самим <g/> , незалежно від того <g/> , наскільки це було усвідомлене <g/> , заперечення стилю й світу « <g/> Енеїди <g/> » <g/> .
doc#27 Тому ці літературні твори відбивають <g/> , поза особою автора <g/> , особу уявного читача <g/> , читача <g/> , баченого автором <g/> , а через те — своєрідне заломлення <g/> , — подруге <g/> , ще раз <g/> , — самого автора <g/> .
doc#28 <p> Цілком об'єктивний малюнок – автор хоч і присутній <g/> , але його настрій не окреслений <g/> ; а сама картина подається в суворій перспективі від близького ( <g/> волошки <g/> , мак під ногами <g/> ) до дальшого ( <g/> байрак <g/> , загони <g/> ) і найдальшого ( <g/> горби на обрії <g/> ) <g/> .
doc#29 Живемо в добу революції <g/> , робимо й самі революцію <g/> !
doc#30 <p> Повертаючися до народів <g/> , які самі собі будують майбутнє <g/> , « <g/> своєю собственной рукой <g/> » <g/> , то воно конешно <g/> , але ж не забуваймо й того <g/> , що Гітлера приготували в Версалі <g/> , а німецькі малятка вечорами молились Ґотт <g/> , штрафе Енґлянд13 ( <g/> включно з Америкою <g/> ) на антантську музику <g/> .