Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 Маємо на увазі дуже популярний у СССР в тридцятих роках цикл оповідань Давида Фрідмана про мудрого і спритного Менделя Маранца <g/> .
doc#49 Того <g/> , що по роках мандрів у чужих і ненависницьких світах нищення й злоби повертається як блудний син у незрупшість степового селянського буття <g/> . </p>
doc#71 <p> Узаємодія двох варіантів сучасної української мови тривала й після революції 1917 р. Різнобічний вплив галицьких особливостей надзвичайно зріс у двадцятих роках <g/> , під час т. зв <g/> .
doc#8 Його грубий <g/> , шістсот- сторінковий том « <g/> Пантелимон Куліш у п'ятдесяті роки <g/> » має майже стільки приміток <g/> , скільки основного тексту <g/> , а ще більше джерельного матеріялу <g/> .
doc#10 Після блискучого троєзір'я 19 сторіччя — Олександра Потебні <g/> , Костя Михальчука <g/> , Павла Житецького другий гребінь піднесення знаменували двадцяті роки нашого сторіччя <g/> , коли працювали В.Ганцов <g/> , О.Курило <g/> , П.Бузук <g/> , Є.Тимченко <g/> , О.Синявський <g/> , М.Сулима <g/> , І.Зілинський <g/> , В.Сімович <g/> …
doc#19 У ті похмурі роки терпіння й малих діл поет спромігся на гордий заклик <g/> : </p><p> Не давайтеся ж у руки </p><p> Катам України <g/> , </p><p> Не давайтеся на муки <g/> , </p><p> Бийтесь до загину <g/> . </p>
doc#20 <p> Наші перші зустрічі <g/> , — але не знайомство — припадають на роки 1929-1930. Ми були студентами Харківського університету <g/> , що тоді ще не був нагороджений « <g/> присвоєнням <g/> » йому « <g/> імени Максима Горького <g/> » <g/> ; натомість він був перейменований у вельми доброзвучне ХПІПО ( <g/> Харківський педагогічний інститут професійної освіти <g/> ) <g/> .
doc#23 Твори до альманахів потрапляли випадково <g/> , здебільшого через особисті знайомства <g/> ; одні друкувалися одразу після написання <g/> , інші з запізненням на роки або й десятки років <g/> .
doc#24 <p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Вертеп <g/> » Аркадія Любченка <g/> ) </p><p> І </p><p> Що двадцяті роки нашого сторіччя становили цілу еру в розвитку української духовости <g/> , — цього ніхто не заперечував і ледве чи заперечить <g/> .
doc#26 Офіційно воно так і було в перші роки революції <g/> .
doc#30 Я там провів два з половиною роки і сумніваюся в мудрості свого виїзду3 ( <g/> тут я наближаюся до неборачих позицій <g/> ) <g/> .
doc#33 1996. № 1. С. 118-124. </p><p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Місто <g/> » Валеріяна Підмогильного <g/> ) </p><p> У чудесних і приречено людяних листах Івана Дніпровського до Миколи Куліша <g/> , опублікованих у « <g/> Голубих диліжансах <g/> » <g/> , невеличкій книжці <g/> , власне брошурці <g/> , що своєю глибиною й людяністю перевершує все друковане українською мовою за останні роки <g/> , є фраза <g/> : « <g/> А коли твій Малахій сказав <g/> , що він прийшов " <g/> перевірити всі комісії <g/> " <g/> , я зрозумів <g/> , що ти сам свідомий обов'язку <g/> » <g/> . </p>
doc#46 <p> </doc> </p><p> В історії МУРу і в цих моїх спогадах про МУРівські роки мого життя друге місце після Самчука мусить належати Маланюкові <g/> , дарма що і його перебування в МУРі було короткотривале <g/> , і мої контакти з ним були часово і духово обмежені <g/> .
doc#50 <p> Головні події першої частини зосереджені навколо Великодня <g/> ; але дія розтягається аж на два студентські роки Свирида <g/> .
doc#52 Вона була надрукована майже два роки тому <g/> , в вересні 1975 року <g/> , і <g/> , здається <g/> , я дав досить часу на реакції <g/> .
doc#54 Матвій Горбенко <g/> , механік МТС <g/> , у коротку хвилину відпочинку напровесні <g/> , коли закінчено ремонт тракторів <g/> , а оранка ще не почалася <g/> , виходить на берег Дніпра і віддається спогадам — про роки війни <g/> , про свого фронтового друга Никанора Дичкова <g/> , про своє одруження по війні <g/> .
doc#56 Четверта — 1933. Роки видання позначені <g/> : 1974 і 1975. Місце видання не позначене <g/> .
doc#59 <p> Філософування переходить у спогади про минуле <g/> ; спогади про минуле розгортаються в цілі вставні новелі <g/> : перша — про роки Галоччиного життя в Беоґраді серед російської емірґації <g/> , про усвідомлення Галочкою її українськости <g/> , про її перше знайомство з Вадимом Васильовичем і Іриним <g/> , про її романтичну втечу до Хусту — діяти <g/> , творити там і звідти Україну <g/> ; друга — в якій Галочка в окупованій німцями Україні <g/> , в визвольному русі <g/> , в підпіллі <g/> , на небезпечному дорученні <g/> ; третя — про хаос і катастрофу <g/> , про дні кінця війни <g/> , про останні спалахи боротьби з окупантами і переддень чорного мряковиння нової поразки <g/> ; четверта — коротенька — про змушену тишу й бездіяльність повоєнних днів на еміґрації <g/> , днів
doc#60 Одні з них репрезентовані такими особами <g/> , як Тимченко <g/> , Олена Курило в її молодші роки <g/> , Смеречинський <g/> : посідали крайні позиції <g/> .
doc#62 Ексод наших науковців у воєнні роки <g/> , а потім переплив більшости до Америки й Канади приніс не один творчий розум <g/> , не одну криницю накопичених знань на захід від Атлантику <g/> ; а в той час рівень знань про Україну й українські проблеми на американському континенті залишав бажати кращого <g/> .