Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Н. запитав <g/> , чи треба лишити записку громадянці Н. <g/> , і йому сказано <g/> , що робити цього не слід <g/> .
doc#1 Він робить із людини « <g/> незрящу <g/> » <g/> , « <g/> недвигу серцем <g/> » <g/> .
doc#2 До того ж <g/> , якщо психологічно людина перших поезій Лятуринської в найкращому випадку показує тільки одну сторону свого історичного взірця <g/> , то поетично вона живе в своєму світі <g/> , далекому від сучасного <g/> , і <g/> , через далекість <g/> , ми охоче погоджуємося приписати її печерній чи княжій добі <g/> , так само <g/> , як ми це робимо з « <g/> Весною священною <g/> » Стравинського в музиці чи зловісним кольоритом картин Реріха <g/> . </p>
doc#3 Була невідповідність <g/> , змагання та конфлікти між цьома двома підсистемами <g/> , поставали вирівнювання та часткові спрощування <g/> , які робили загальну картину ще строкатішою й внутрішньо суперечливішою <g/> . </p>
doc#4 Я не робитиму тут спроби відбудувати той образ « <g/> автора <g/> » з « <g/> щоденника <g/> » Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#5 Це робить твір ще більш камерним <g/> .
doc#6 І що ж я робив <g/> ?
doc#7 Це робило межі речень плинними <g/> , переплетеними <g/> , створювало якесь переливання речення в речення <g/> , а тим самим виривало мову поезії з звичайного її членування <g/> .
doc#8 <p> Якщо його загибель не була безглуздим випадком <g/> , то треба визнати <g/> , що його вбивці добре знали <g/> , що саме вони робили <g/> .
doc#9 У себе вдома <g/> , в родині тощо ми говорили <g/> , писали <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( <g/> офіційно це звалося по-києво-полтавськи <g/> ) <g/> , а через дорогу <g/> , в домі <g/> , наприклад <g/> , Василя Сімовича <g/> , або в книгозбірні НТШ тощо це саме роблено « <g/> по-львівськи <g/> » <g/> .
doc#10 І поступово Ганцов наважується почати робити ці висновки <g/> , — тільки він підбудовує їх ширшим матеріалом — зокрема історичним розвитком звуків ȩ <g/> , ѣ16 <g/> ) <g/> , вимовою ненаголошених е <g/> , и <g/> , о — і скрізь він бачить <g/> , що між південно-українськими і північно-українськими говірками є кардинальна розбіжність <g/> .
doc#11 , но <g/> , уповая на милосердие Божие <g/> » і т. д. </p><p> Чи це часом не мефістофелівська пародія на всю в мініятюрі світобудову <g/> , як ви робите <g/> , в побільшенні <g/> , via Москва в « <g/> Московіяді <g/> » <g/> ? </p>
doc#12 : робить <g/> , ходить <g/> , кажіть <g/> ; а також і перед -ся <g/> , напр <g/> .
doc#13 Він робить « <g/> Чорну Долину <g/> » неповторно веретенченківською <g/> . </p>
doc#14 Не знати <g/> , чи поет робив нові штрихи і викреслення по війні <g/> , але правда незаперечна <g/> , що в збірці маємо Маланюка <g/> , яким він хоче бути сьогодні і яким він був учора <g/> .
doc#15 <p> Але звідси він не робить кроку <g/> , який лишається зробити <g/> , щоб прийти до констатування можливости вживання називних відмінків і без цього стосунку сурядности з двоелементним реченням <g/> .
doc#16 <p> Автор цих рядків не належить до прихильників творчости А. Барбюса і А. Сінклера і не вважає <g/> , що « <g/> Вісник <g/> » погано робив <g/> , не висвітлюючи їх діяльність <g/> .
doc#17 Навіть у сценах картання й декретування <g/> , коли його Малахій розпростовується й ніби виростає <g/> , лишається той же уривчасто-стриманий тон з несподіваними павзами <g/> , що розривають мову й роблять її ламаною <g/> , кутастою <g/> .
doc#18 Вона бо творить духові вартості <g/> , робить людину людиною <g/> , націю нацією і дає зміст життю і сенс смерті <g/> . </p>
doc#19 Це вже до пізніших літ стосуються його слова про потяг до літературної праці і систематичну роботу над складанням словника української мови <g/> , з скептичною оцінкою наслідків його праці <g/> : констатуючи <g/> , що « <g/> не робимо навіть того <g/> , що можна б робити безперечки <g/> » <g/> , І обвинуваючи себе в листі / ниського <g/> : « <g/> Дуже я не хапкий <g/> , дуже таки лінивии <g/> .