This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | лінію ( <g/> чи то у віршовій структурі <g/> , чи в будові | речення | <g/> ) <g/> , водночас не даючи цій схемі |
doc#7 | , варт <g/> . </p><p> Отже <g/> : « <g/> Не гомін слав свій шлях <g/> » <g/> . Коли | речення | починається з підмета <g/> , що перед ним стоїть |
doc#10 | на прикметник <g/> , дієприслівник чи підрядне | речення | ( <g/> 5 <g/> , 13 і далі <g/> ) <g/> ; поради щодо вживання |
doc#12 | або становить собою заперечуваний присудок | речення | <g/> , то частку не пишемо нарізно <g/> , напр <g/> . <g/> : нсскошена |
doc#18 | , витворює настрій і кольорит <g/> . </p><p> Таке й | речення | Франкове <g/> , ніби зовсім не загнуздане віршем <g/> , а в |
doc#22 | ще перед тим <g/> , як він доїхав до Америки <g/> , має таке | речення | <g/> : « <g/> Спіткатися будем з горем за тим широким синім |
doc#25 | далі ( <g/> 2 <g/> , 28 <g/> ) <g/> . “ <g/> Коли безперечно правдиве відоме | речення | “ <g/> le style c'est l'homme <g/> " <g/> , то ще безперечніша ця |
doc#37 | — невеличка монографія про генезу називного | речення | в новітній українській літературній мові ( |
doc#40 | мови <g/> . </p><p> Читач помітить <g/> , що розділ про | речення | викладений менш докладно <g/> , ніж інші розділи <g/> . Це |
doc#51 | у Шевченка <g/> , Науковий збірник за 1927 рік <g/> ; | Речення | на -но <g/> , -то у Лесі Українки <g/> , Записки |
doc#56 | , яра <g/> » <g/> , — але роля прикметника — мінімальна <g/> . | Речення | розмовно- « <g/> неорганізоване <g/> » ( <g/> як « |
doc#63 | обтяження <g/> . Перекладіть на мову прози дальше | речення | <g/> : </p><p> « <g/> Мов захланна красуня ждала того вечора ( <g/> " |
doc#65 | окопалися в Інституті мовознавства <g/> . Судячи з | речення | “ <g/> Большинство составителей словаря были |
doc#68 | строфи <g/> , зате кохається в розриві | речення | <g/> , часом навіть слова між рядками ( <g/> enjambements |
doc#72 | концепцію автора <g/> , ні за жодний рядок чи | речення | в цій книжці <g/> . </p><p> Автор добре усвідомлює <g/> , що як і |
doc#80 | близько свого джерела <g/> , не раз відписуючи цілі | речення | або уступи з нього <g/> , але кожного разу він |
doc#81 | врятувала мати <g/> , вона сіла зі мною <g/> , подавала | речення | за реченням <g/> , прості <g/> , дитячі <g/> . Першим було — і я |
doc#84 | : мистецтво зв'язане з життям ( <g/> не зв'язано <g/> : | речення | на -но <g/> , -то тут не можна вжити <g/> , про це ясно |
doc#92 | уміщено без усяких змін мій розділ про просте | речення | <g/> , що його я ще перед війною передав |
doc#94 | : </p><p> Не нам <g/> , обідраним невільникам <g/> , казати | Речення | гордеє <g/> : « <g/> Мій дім — мій храм <g/> ! » </p><p> Отже і тут — хата <g/> , |