Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 І тільки правду <g/> .
doc#1 <p> Композиційно вірш побудований на чергуванні контрастних образів — тих <g/> , хто шукає правди й справедливости <g/> , і тих <g/> , хто намагається знищити і те і те <g/> .
doc#4 Шукання ці <g/> , правда <g/> , були корисні <g/> .
doc#5 Правда <g/> , вони думали <g/> , здається <g/> , що видають роман про українськість Великого Воза <g/> .
doc#6 <p> Ця велич природи в картинах Курилика — географічна правда канадської природи <g/> , надто Західної Канади <g/> , але це також метафізична правда Куриликового світогляду <g/> .
doc#8 Потім вдумуєшся — і бачиш <g/> , що в ньому є велика частка правди <g/> : радянське літературознавство в особах Річицького <g/> , Шабльовсько- го тощо справді багато в чому тільки пристосовує до нових політичних вимог традиційний іконописний образ Шевченка <g/> , створений у писаннях наших таки народницьких істориків літератури <g/> .
doc#9 Правда <g/> , Б. Грінченко <g/> , широко використовуючи західноукраїнські матеріяли <g/> , все-таки прагнув надати редагованому ним словникові переважно центрально- і східноукраїнського характеру <g/> , і через це <g/> , коли мав указівки на вживання слова поза західноукраїнськими територіями <g/> , то охоче це зазначав <g/> .
doc#10 Це <g/> , правда <g/> , дало змогу радикально поліпшити якість другого та третього тому супроти першого <g/> , але затягло темпи всього видання і кінець-кінцем спричинилося до того <g/> , що останній том так і не дістався на полиці тих <g/> , хто його потребував <g/> . </p>
doc#11 Посмішки <g/> , правда <g/> , ще нема <g/> , але ніщо не суперечить тому <g/> , що ось вона спливе на вуста й лиця <g/> .
doc#12 <p> 6. Перед і після таких слів і виразів <g/> , як от <g/> : на жаль <g/> , на щастя <g/> , пригадую <g/> , сказати правду <g/> , на диво <g/> , бач <g/> , розумієте <g/> , значить <g/> , повіриш <g/> , знаєте <g/> , знай <g/> , головне <g/> , бувало <g/> , будь ласка <g/> , до речі <g/> , пробачте <g/> , так би мовити <g/> , простіть <g/> , певно <g/> , напевне <g/> , звичайно <g/> , безперечно <g/> , безумовно <g/> , безсумнівно <g/> , звісно <g/> , зрозуміло <g/> , немає сумніву <g/> , відома річ <g/> , видима річ <g/> , певна річ <g/> , дійсно <g/> , либонь <g/> , мабуть <g/> , здається <g/> , можливо <g/> , припустимо <g/> , будь певен <g/> , очевидно <g/> , видно <g/> , як-не-як <g/> , розуміється <g/> , на мій погляд <g/> , по-моєму <g/> , на мою думку <g/> , кажуть <g/> , мовляв <g/> , я
doc#13 Попередником « <g/> Чорної Долини <g/> » в творчості Веретенченка був переклад Байронового « <g/> Мазепи <g/> » <g/> , — правда <g/> , вільний <g/> , правда <g/> , фолкльоризований дещо <g/> , правда <g/> , не такий розкішно вибагливий у своїх ритмах <g/> . </p>
doc#14 Не знати <g/> , чи поет робив нові штрихи і викреслення по війні <g/> , але правда незаперечна <g/> , що в збірці маємо Маланюка <g/> , яким він хоче бути сьогодні і яким він був учора <g/> .
doc#15 Правда <g/> , він не дотримується цього обмеження <g/> , і вже ряд речень у другому наведеному ним прикладі не вкладається в нього <g/> .
doc#16 <p> Правда <g/> , Донцов починає з заяви <g/> : « <g/> Не особа автора статті ( <g/> Юрія Косача <g/> .
doc#17 <p> Правда <g/> , і в Блавацького є деякі моменти сценічного підкреслення паралельности 1 і 3 дії <g/> .
doc#18 Правди ради треба сказати <g/> , іцо і це твердження знайшло свій перший вияв у Яреми ( <g/> с. 17 <g/> ) <g/> .
doc#19 <p> </doc> </p><p> ( <g/> Василь Мова <g/> ) </p><p> Більш нічого </p><p> Не викроїлося <g/> , і драму </p><p> Глухими <g/> , темними рядами </p><p> На смітник земля ввижається поетові « <g/> правди й волі арештарнею <g/> » <g/> , суцільною « <g/> мертвуїцою буцигарнею <g/> » <g/> , песимізм не виявляється так яскраво <g/> .
doc#22 Від ідилії білої хатки <g/> , від простолінійної <g/> , море по коліна <g/> , лицарськости козака-нетяги література вирушала в море тьми <g/> , де гойдався якийсь неокреслений смуток <g/> , де <g/> , правда <g/> , ще не було гураґану <g/> , але його передчуттям бринів якийсь незрозумілий « <g/> valse mèlancolique <g/> » <g/> , де прощався селянин із своїм селом перед камінним хрестом <g/> , де носилися якісь « <g/> fatae morganae <g/> » <g/> . </p>
doc#23 <p> Шевченко починає з констатування Невідкличної наявности своїх трагічних дум <g/> , показує <g/> , як вони постали — вони виросли з туги за українською дівчиною <g/> , за краєвидом України ( <g/> « <g/> степи та могили <g/> , що на Україні <g/> » <g/> ) <g/> , за минулим вільної колись козацької країни ( <g/> « <g/> там родилась <g/> , гарцювала козацькая воля <g/> » <g/> ) і з усвідомлення трагічного стану України тепер ( <g/> « <g/> виросла могила <g/> , А над нею орел чорний Сторожем літає <g/> » <g/> ) <g/> , — і <g/> , посилаючи свої думи на Україну <g/> : </p><p> Там найдете щире серце </p><p> І слово ласкаве <g/> , </p><p> Там найдете щиру правду <g/> , </p><p> А ще <g/> , може <g/> , й славу <g/> …
doc#24 трактував як містерію — аж до деталів <g/> , до асоціяцій між малими хатками на пляншетах і ренесансовими будиночками пізніх містерій <g/> , як вони засвідчені на малюнку Кайо й де Мелля 1547 р. — з одним спільним завданням <g/> : виключити з театру поняття простору <g/> , дати дію поза простором <g/> , — як він виключений і в « <g/> Вертепі <g/> » Любченка <g/> , де дія симультанно відбувається то в кімнаті автора <g/> , то в безмежжі степу <g/> , то в безмежжі України як цілости — бо дія ввесь час відбувається <g/> , по суті <g/> , в дусі <g/> , в діялектиці суперечностей <g/> , що існують <g/> , правда <g/> , в просторі <g/> , але не зв'язані істотно з простором <g/> . </p>