Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Мініятюри <g/> , створені I860 р. <g/> , — це поезія для утаємничених <g/> , це <g/> , у певному розумінні <g/> , езотерична поезія <g/> , недоступна для необізнаного <g/> , випадкового читача <g/> .
doc#2 Така поезія про дівчину <g/> , що загубила ключі щастя <g/> , попустивши пояс <g/> ; на скарги посміхається оком Доля <g/> : </p><p> « <g/> Довгі <g/> , довгі луки поля <g/> , </p><p> і темніший ночі гай <g/> . </p>
doc#4 Книжка зветься « <g/> Поезії <g/> , старі і нові <g/> » ( <g/> видання Союзу українок Америки <g/> .
doc#5 Тим то поезія захоплює нас <g/> , хоч і не витримує розумової критики <g/> » <g/> .
doc#6 <p> Що більше ваги Курилик надає ідейному змістові даної картини <g/> , що загальніше те “ <g/> послання <g/> ” ( <g/> те <g/> , що в поезіях Війона звалося envoi <g/> ) <g/> , то більше він дбає за фотографічність тла <g/> .
doc#7 Можна було б також послатися на те <g/> , що тепер <g/> , коли перед українським народом і т. д„ поезія повинна кликати до боротьби і й собі покликати назад до Олеся <g/> .
doc#9 Проте і їх можна з поезій М. Старицького повизбирувати чимало <g/> , надто тоді <g/> , коли розуміти під побутовою лексикою не тільки <g/> , сказати б <g/> , назви предметів кімнатно-домашнього вжитку <g/> , а й взагалі предметів і понять <g/> , більш-менш часто вживаних у побуті <g/> , її можна продемонструвати такими прикладами <g/> : ружанка ( <g/> « <g/> Ще ружанка <g/> .
doc#10 Тож не диво <g/> , що найбільше відповідає ідеалові Курило мова прози П.Куліша ( <g/> але не його поезії <g/> , з її синтезою української народної основи з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як вона сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки українського слова <g/> , що досі не мають рівних собі в українській прозовій літературі <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 138 <g/> ) <g/> .
doc#14 ПОЕЗІЙ КНИГА ШОСТА <g/> » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією <g/> , навіть коли вона наскрізь історіософська <g/> , — марна річ <g/> .
doc#15 <p> І навпаки <g/> , розквіт називних речень починається з шістдесятих років <g/> , коли проза панує над поезією кількісно і якісно <g/> , коли проза принципово відштовхується від поезії <g/> .
doc#19 Певним є те <g/> , що перша спроба надрукуватися походить з часів перебування в Харкові <g/> : десь 1861 року Мова посилає свої поезії до « <g/> Основи <g/> » <g/> , де П. Куліш і друкує з них маленький уривочок <g/> . </p>
doc#21 Коли я нагадав йому про поезію Леоніда Лимана <g/> , що була в редакційному портфелі <g/> , він заявив <g/> , що Лиман умістив десь шкідливу статтю про “ <g/> Арку <g/> ” <g/> , а до того ще в розмові з кимось назвав його <g/> , Нижанківського <g/> , “ <g/> сволоччю <g/> ” <g/> , а тому Лимана вигнали з “ <g/> Трибуни <g/> ” і не місце йому і в “ <g/> Арці <g/> ” <g/> .
doc#23 <p> Шевченків « <g/> Кобзар <g/> » 1840 року відкривався поезією « <g/> Думи мої <g/> , думи <g/> » <g/> .
doc#26 Знову « <g/> дух <g/> » цієї поезії можна виявити вже на найелементарнішому рівні <g/> , на рівні поодиноких слів <g/> .
doc#27 Не одна сторінка поезій Куліша змарнована повчанням і пропагандою <g/> .
doc#28 ПОЕЗІЯ МИХАЙЛА ДРАЙ-ХМАРИ </p><p> Драй-Хмара належить до поетів <g/> , недоцінених щодо сили й значносте свого таланту і неправильно оцінених щодо його місця в літературному процесі <g/> .
doc#29 Так <g/> , вони любили українську поезію тих і трохи раніших років <g/> , — не боязких колосимволістів Філянського або Вороного <g/> , а саме Тичину — так <g/> , і дуже <g/> ! </p>
doc#31 Та перед тим полум'я бунту ще раз спалахнуло у вступі Хвильового до поезій Еллана-Блакитного <g/> , написаному <g/> , мабуть <g/> , 1926 р. Не підносячи національних мотивів <g/> , Хвильовий зосередився на загальній характеристиці духової атмосфери Радянської України ( <g/> й Союзу <g/> ) як « <g/> сірої <g/> , роздериротазівотної казенщини <g/> …
doc#33 « <g/> Вона навчила його цінувати поцілунок <g/> , що досі йому нікчемною забавкою здавався <g/> , та все інтимне плетиво жаги <g/> , що виробила людськість за час від кам'яного віку дотепер <g/> » <g/> , вона навчила його цінити поезію осени <g/> , вона перша зрозуміла його власну вдачу й душу <g/> . </p>
doc#34 Пише він поезію чи прозу <g/> , — він однаково лишається поетом <g/> .