Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Адекватна періодизація поезій Т. Шевченка ще й досі не розроблена <g/> , а чимало непорозумінь випливає з тенденції надавати особливого значення одним періодам <g/> , водночас нехтуючи іншими <g/> .
doc#2 Бо поезія Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її хвилі <g/> , не завжди легко побачити дно </p><p> Розкриваю свої карти одразу <g/> .
doc#4 Відкриваю карти <g/> : пишу про недавно видану книжку поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , перекрій її творчости від часу з-перед 1934 р. дотепер <g/> ; не в формі суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#5 Тим то поезія захоплює нас <g/> , хоч і не витримує розумової критики <g/> » <g/> .
doc#6 Але одержимий він був поезією <g/> .
doc#7 Одначе я думаю <g/> , що цю традицію можна порушити <g/> , коли цей віршик має симптоматичне значення для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p>
doc#9 Правда <g/> , він не пише <g/> , чим він обґрунтував свою пропозицію використати галицькі слова в поезії <g/> , але <g/> , очевидно <g/> , це мотивувалося загальноромантичними основами світогляду автора листа <g/> .
doc#10 Тож не диво <g/> , що найбільше відповідає ідеалові Курило мова прози П.Куліша ( <g/> але не його поезії <g/> , з її синтезою української народної основи з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як вона сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки українського слова <g/> , що досі не мають рівних собі в українській прозовій літературі <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 138 <g/> ) <g/> .
doc#11 Поезію вільної України відкриває Ігор Римарук <g/> , прозу вільної України — « <g/> Рекреації <g/> » Юрія Андруховича <g/> , яку редакція назвала повістю <g/> , а автор — « <g/> штучкою <g/> » <g/> .
doc#13 Вони є — різнотипні й незвичайні в українській поезії <g/> : то металічні <g/> , то танцюристі хореї <g/> , черговані з ямбами <g/> , часом чисто шевченківського типу ( <g/> « <g/> Не чути гомону людського <g/> » <g/> ) <g/> , — адже від « <g/> Гайдамаків <g/> » іде в Шевченка лінія байронічних поем <g/> .
doc#14 ПОЕЗІЙ КНИГА ШОСТА <g/> » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією <g/> , навіть коли вона наскрізь історіософська <g/> , — марна річ <g/> .
doc#15 <p> Через це немає нічого дивного в тому <g/> , що і після появи книжки Кудрявського поняття називного речення не стало загальним здобутком <g/> , хоч шопот <g/> , робкое дыханье і дальші аксесуари поезії Фета відтоді чути на сторінках лінґвістичної російської літератури дуже часто <g/> .
doc#18 З названим ім'ям Мойсея або з посутнім посиланням на нього образ непокоїв Франка вже 1075 року в « <g/> Пєтріях і Довбущуках <g/> » <g/> ; виринув у поезії « <g/> Я буду жити <g/> , бо я хочу жиги <g/> » 1880 року <g/> , « <g/> Ex nihilo <g/> » ( <g/> 1885 <g/> ) <g/> , « <g/> Заповіті Якова <g/> » і « <g/> По-людськи <g/> » <g/> , в складі « <g/> Жидівських мелодій <g/> » 1889 року <g/> ; майнув навіть у такому <g/> , здавалося б <g/> , далекому творі <g/> , як « <g/> Лис Микита <g/> » ( <g/> 1896 <g/> ) <g/> , і в « <g/> Перехресних стежках <g/> » ( <g/> 1900 <g/> ) і в « <g/> Похороні <g/> » ( <g/> 1897 <g/> ) <g/> ; став темою поезії « <g/> Серцем молився Мойсей <g/> » у « <g/> Моему ізма- рагді <g/> » ( <g/> 1898 <g/> ) <g/> ; з'явився <g/> , нарешті <g/> , в
doc#19 А поза тим найрозпачливіші поезії кінчаються не тільки декляруванням віри в перемету народньої справи <g/> , але й прямим закликом боротися за цю перемогу <g/> .
doc#21 Збірники МУРу ( <g/> літературна критика і поезії <g/> ) видали приватно Микола Шлемкевич ( <g/> номери 1 і 2 <g/> ) <g/> , а потім третє число — Михайло Борецький <g/> .
doc#22 Це є тема Самчукового « <g/> Оста <g/> » <g/> , поезії Барки <g/> , « <g/> Енея і життя інших <g/> » Косача <g/> .
doc#23 <p> Шевченків « <g/> Кобзар <g/> » 1840 року відкривався поезією « <g/> Думи мої <g/> , думи <g/> » <g/> .
doc#24 Якби це було так <g/> , Шевченко мав би для нас тільки історичну цінність <g/> , тим часом його поезія живе <g/> , бо вона полісмислова <g/> .
doc#26 <p> Поезія « <g/> До Основ'яненка <g/> » насичена словами й ідеями романтичного історизму <g/> .
doc#27 Куліш не міг не цінити поезію Шевченка <g/> , але мало не все разило його і в писанні і в поведінці Шевченка <g/> , захоплення перепліскувалося в відразу <g/> , любов у ненависть <g/> .