Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#54 <p> Первомайський пише про глибоку вразу <g/> , невигойну довіку <g/> , що лишила війна в душі кожного <g/> , хто через неї пройшов <g/> : </p><p> Старі бійці <g/> , здолавши довгу путь <g/> , </p><p> У боротьбі здобувши перемогу <g/> , </p><p> Не можемо ми звук отой забуть <g/> , </p><p> Що сповіща повітряну тривогу <g/> ; </p><p> Ще постав перед очима в нас </p><p> Завод розбитий <g/> , спалена хатина <g/> , </p><p> Підбита в берег хвилею дитина <g/> , </p><p> Якій в очах веселий вогник згас <g/> … </p>
doc#33 Антисільським був Семенко в своєму оспівуванні міста <g/> , трамваїв <g/> , каварень і машини <g/> ; неоклясицизм <g/> , у полоні міських білоколонних див і університетської мудрости <g/> ; Хвильовий <g/> , закоханий у вічно плинні арабески неугавного міського руху <g/> ; Яновський <g/> , що писав у « <g/> Майстрові корабля <g/> » <g/> : « <g/> Ти може думаєш завше одягати наших людей у драні свитки й вишивані сорочки <g/> ?
doc#41 <p> Його фраза принципово відрізняється від принципово незграбної фрази наших сучасників <g/> , в яких би манерах вони не писали — від школи Нечуя-Левицького до школи Гемінґвея <g/> .
doc#101 Але якщо говорити не про шумовиння <g/> , не про гасла одного дня — гасла кон'юнктурні <g/> , так би мовити <g/> , — думаю <g/> , що якоюсь мірою я був заанґажований в політику уже тим <g/> , що писав про літературу <g/> , про мистецтво <g/> , навіть про мову <g/> , так що не виконав поради своєї матері — до кінця <g/> , принаймні <g/> .
doc#95 Кліо <g/> , музу історії <g/> , звичайно малюють із сувоєм пергаменту <g/> ; у Харкові її треба було б озброїти ще терезами <g/> , щоб вона зважила і значущість двох культур і мов і зважилася б <g/> , якою мовою їй писати <g/> .
doc#58 <p> Авторка має не таку часту властивість писати значущими узагальненнями <g/> , ставати понад часом і простором <g/> , бачити людину в минущому і минуще крізь людину <g/> , себто крізь вічне <g/> .
doc#50 І <g/> , навчившися літер з букваря <g/> , він пише цілком самостійним власним письмом <g/> .
doc#48 Людське серце до краю обідніло <g/> » <g/> , — писав той таки Тичина <g/> .
doc#16 Він пише <g/> : « <g/> Проти чого протестує " <g/> МУР <g/> " <g/> ?
doc#55 Досі правопис наш був щодо своїх провідних формулювань методологічного характеру мішаним <g/> , найчастіше поєднуючи фонематичний принцип з морфофонематичним ( <g/> так пишемо <g/> , приміром <g/> , шИрокий <g/> , але шЕршавий <g/> , хоч фонетична реалізація першого голосного в цих двох словах сливе ідентична <g/> ) <g/> .
doc#7 <p> </doc> </p><p> Не заведено писати статті про невеличкий <g/> , шістнадцятирядковий віршик <g/> , вміщений у журналі <g/> .
doc#100 Я <g/> , відверто кажучи <g/> , навіть побоююся <g/> , що задум писати 5-томну « <g/> Історію української літератури <g/> » <g/> , за яку взявся Ваш Інститут <g/> , — дещо поспішний <g/> .
doc#99 Колись я писав про еволюцію теми прощання в українській поезії від Левка Боровиковського й Олени Пчілки до Юрія Тарнавського ( <g/> « <g/> Третя сторожа <g/> » <g/> , моя <g/> , 1993 <g/> ) <g/> .
doc#74 Мав рацію Петлюра <g/> , коли 3 листопада 1923 року писав у листі до М. Шумицького <g/> : « <g/> Взагалі справа українізації справляє враження певного тактичного ходу з боку большевиків <g/> ; коли він не дасть бажаних наслідків <g/> , то про нього швидко забудуть\" <g/> .
doc#47 Як пише її біограф М. Данилюк <g/> , « <g/> тіло її <g/> , як це вона собі бажала <g/> , " <g/> звичаєм давніх наших предків <g/> " було спалене <g/> .
doc#76 Як писав Потебня <g/> , можна точно зареєструвати дату <g/> , годину і хвилину <g/> , коли яблуко впало з яблуні <g/> , коли народилася дитина <g/> , але не можна визначити року <g/> , дня й години постання нової мови <g/> .
doc#23 У колективній історії української літератури 1955 року О. Засенко в супроводі Є. Кирилюка і П. Приходька писали <g/> , теж без дальшої дискусії <g/> : « <g/> Поезією Шевченка підказаний вірш " <g/> Думи мої <g/> "»3. Іде цей погляд <g/> , коли не помиляюся <g/> , від Омеляна Огоновського <g/> , що закидав Петренкові невміння дорівнятися Шевченкові <g/> , виходячи <g/> , очевидно <g/> , з припущення <g/> , що Петренко писав усі свої твори після Шевченка <g/> , хотів бути подібним до останнього і <g/> , отже <g/> , коли різнився <g/> , то через свою неспроможність бути другим Шевченком4. </p><p> Хронологія написання поезій Петренкових нам невідома <g/> .
doc#35 Боронив <g/> , правда <g/> , Лазар Баранович автономію української церкви <g/> , але коли автономію цю зламано <g/> , він не спромігся на хоч скільки виразний опір і в лисі і до царів писав <g/> : « <g/> Да буду зі всією єпархією моєю просі о під благословенням святішого патріярха московського <g/> , як і інші великоруські архиєреї <g/> , і хай наступники мої поставляються в Москві <g/> , а не в Києві <g/> » ( <g/> 1688 <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 Т.Лер-Сплавінський писав <g/> : “ <g/> Między r. 1870-1880 dialektologia małoruska dzięki znanym pracom Potebni <g/> , Michalczuka і Żyteckiego mogła poszczycić się wynikami bodaj czy nie najświetniejszymi w Słowiańszczyźnie <g/> ” ( <g/> Rocznik slawistyczny VIII <g/> , 205. Краків 1918 <g/> ) <g/> .
doc#90 Автор сам пише <g/> , що Черниша його « <g/> бійці <g/> » вражали « <g/> своєю соромливою делікатністю <g/> » <g/> .