Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Мабуть <g/> , секретний діялог водевілю на дві дійові особи <g/> , Муся й Н. <g/> , не приносив Галицькому цікавого матеріялу <g/> .
doc#1 Згідно з логікою українського синтаксису <g/> , в такому разі природно припустити <g/> , що підмет — це третя особа множини <g/> , невизначене « <g/> вони <g/> » <g/> .
doc#2 » Жадного я <g/> , але й не безлике він <g/> ; крізь ти звертання бачимо схвильовану особу того <g/> , хто молиться й радіє <g/> , і це — поетка <g/> .
doc#3 Рідше трапляються в полі спостережень однієї особи радикальні зсуви в поширених і поточних синтаксичних конструкціях <g/> , коли одна раптом « <g/> виходить з моди <g/> » <g/> , занепадає і на її місце приходить інша <g/> , нова <g/> , при чому <g/> , можливо <g/> , старша занепадає <g/> , а на її місце приходить нова <g/> , щоб заповнити порожнечу <g/> , а <g/> , можливо <g/> , спершу шириться нова конструкція — паралельна до старої <g/> , а потім у суперництві двох паралельних конструкцій перемагає ( <g/> а часом і не перемагає <g/> , а навпаки <g/> , « <g/> замах <g/> » не вдається і в змаганні нового і старого старе стверджує свою позицію <g/> ) <g/> .
doc#4 Своєрідніший перехід від себе до третьої особи <g/> , сказати б <g/> , об'єктивізація я в не-я — чи то в безпосередньо займенниковому вияві — і часом гостро й гірко іронічному — </p><p> А на даху <g/> , де в тиші на дротах білизна сохне <g/> , вогка і рум'яна <g/> , хтось емігрантську тугу розгорта <g/> , мов сторінки бульварного роману <g/> .
doc#5 Вони діють у сюжетних лініях роману <g/> : Безпалько виганяє Марту з праці ( <g/> і для цього він є в списку дійових осіб <g/> ) <g/> , Іванчук спричиняється до її виселення з кімнати <g/> , Дмитро приносить Марті вістку про зраду Славенка з Ірен <g/> , Льова рятує ситуацію <g/> , знаходить для Марти нову кімнату <g/> .
doc#6 Твори його купували не тільки приватні особи <g/> , а й музеї ( <g/> майже виключно Канади <g/> ) <g/> .
doc#8 Потім вдумуєшся — і бачиш <g/> , що в ньому є велика частка правди <g/> : радянське літературознавство в особах Річицького <g/> , Шабльовсько- го тощо справді багато в чому тільки пристосовує до нових політичних вимог традиційний іконописний образ Шевченка <g/> , створений у писаннях наших таки народницьких істориків літератури <g/> .
doc#9 Є ще одна особа <g/> , яку мушу згадати в цьому контексті <g/> : Володимир Вікторович Дорошенко <g/> , тогочасний директор книгозбірні НТШ <g/> .
doc#10 В таких умовах довелося звертатися з просьбою подіитися спогадами або матеріалами до ряду осіб <g/> .
doc#11 Виглядає <g/> , що ви стали дійовою особою в мало не загальноєвропейській змові <g/> , і що відтоді з вашою участю розгорнулася широко розгалужена й страхітлива інтриґа <g/> , однією з жертв якої впав у березні 1993 року Станіслав Перфецький <g/> . </p>
doc#12 <p> Д <g/> ) в закінченнях 2 і 3 особи однини і 1 і 2 особи множини форми теперішнього часу дієслів І відміни <g/> , тоді як дієслова II відміни мають тут и <g/> , напр <g/> .
doc#13 Він дав новий варіянт байронічної поеми <g/> , поставивши її головною дійовою особою свого Бога <g/> , Бога « <g/> Чорної Долини <g/> » <g/> .
doc#15 ) <g/> , про спосіб означати властивості особи або речі <g/> , що сама не названа в реченні <g/> , родовим або прикметним ім'ям ( <g/> piper <g/> , non homo <g/> ; nugae <g/> ; mirum <g/> ) <g/> , про придієслівні означення <g/> , що постали з занепалих номінативних речень ( <g/> пох " <g/> вночі <g/> " <g/> ) <g/> , про номінатив психологічного підмета і т. д. <g/> . </p>
doc#16 <p> Правда <g/> , Донцов починає з заяви <g/> : « <g/> Не особа автора статті ( <g/> Юрія Косача <g/> .
doc#18 За Франком <g/> , « <g/> капітал і інтелігенція <g/> » нададуть нового обличчя Росії <g/> , ліберали прийдуть до влади <g/> , яким « <g/> вистарчить замість самодержавної особи поставити самодержавну ідею — ідею нероздільности й єдности Росії <g/> , непорушности російського великодержавного становища <g/> » ( <g/> с. 13 <g/> ) <g/> .
doc#19 Дуже виразні характеристики дійових осіб <g/> , розроблені психологічно <g/> : горда красуня Марина <g/> ; злоблива <g/> , заздрісна й мстива Килина <g/> ; дівча <g/> , що вперше усвідомлює любов і силу своєї незвичайної юної краси Орина — всі вони однаково палко <g/> , але по-різному закохані в гайдамаку Клима <g/> , носія розкладово-гультайських виявів <g/> , властивих українському козацтву в його гірших виявах <g/> . </p>
doc#20 В моєму сприйманні вони базувалися на вирваних з контексту цитатах <g/> , на замовчуванні недогідних фактів <g/> , не вириванні осіб і творів з історичного контексту <g/> .
doc#21 Запропоновано склад редакції з двома особами “ <g/> іхніми <g/> ” — Богдан Нижанківський ( <g/> секретар редакції <g/> ) і Зенон Тарнавський <g/> , а решта троє мали бути членами МУРу—Домонтович <g/> , Косач і я. З цих осіб Домонтович і Косач були неперебірливі щодо складу редакції <g/> , Домонтович уже здавна висував як своє гасло “ <g/> Мені все одно <g/> , де друкуватися <g/> , хоч на паркані <g/> ” <g/> , а Косач завжди був нічий і всіх <g/> .
doc#22 Але є в психологічній атмосфері <g/> , в настроях дійових осіб <g/> , у відчутті того <g/> , що « <g/> так далі жити не можна <g/> » <g/> , в підсвідомій мові кримського пейзажу <g/> , — є там <g/> , коли хочете <g/> , передчуття навіть цієї трагедії татарського народу <g/> . </p>