Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Так само і в інших віршах <g/> , де найбільш загальні концепції й образи історичних подій та епох ніби закодовані у стислих символах <g/> .
doc#1 Архімед і Ґалілей — первинний образ шукачів правди <g/> ; його змінює образ апостолів <g/> , святих предтеч <g/> , з якого постає перший образ гармонійних людей <g/> , що виростуть у найближчому майбутньому <g/> , а завершує усе образ гармонійного суспільства <g/> , побудованого на засадах християнської спільноти — син <g/> , мати <g/> , люди загалом <g/> .
doc#1 Архімед і Ґалілей — первинний образ шукачів правди <g/> ; його змінює образ апостолів <g/> , святих предтеч <g/> , з якого постає перший образ гармонійних людей <g/> , що виростуть у найближчому майбутньому <g/> , а завершує усе образ гармонійного суспільства <g/> , побудованого на засадах християнської спільноти — син <g/> , мати <g/> , люди загалом <g/> .
doc#1 Архімед і Ґалілей — первинний образ шукачів правди <g/> ; його змінює образ апостолів <g/> , святих предтеч <g/> , з якого постає перший образ гармонійних людей <g/> , що виростуть у найближчому майбутньому <g/> , а завершує усе образ гармонійного суспільства <g/> , побудованого на засадах християнської спільноти — син <g/> , мати <g/> , люди загалом <g/> .
doc#1 Архімед і Ґалілей — первинний образ шукачів правди <g/> ; його змінює образ апостолів <g/> , святих предтеч <g/> , з якого постає перший образ гармонійних людей <g/> , що виростуть у найближчому майбутньому <g/> , а завершує усе образ гармонійного суспільства <g/> , побудованого на засадах християнської спільноти — син <g/> , мати <g/> , люди загалом <g/> .
doc#1 Контрастують із цим рядом образів образи вгодованого духовенства ( <g/> « <g/> черево чернече <g/> » <g/> ) <g/> , царів та царят <g/> , узагальнені в образі ворога й супостата <g/> .
doc#1 Контрастують із цим рядом образів образи вгодованого духовенства ( <g/> « <g/> черево чернече <g/> » <g/> ) <g/> , царів та царят <g/> , узагальнені в образі ворога й супостата <g/> .
doc#1 Започатковується він образом вина та єлею <g/> , що течуть у « <g/> черево <g/> » <g/> ; потім з'являється образ хліба як насущної потреби <g/> , а не ознаки розкоші та достатку <g/> , — спочатку це образ мізерної крихти <g/> , потім узагальнений образ зерна <g/> , засіяного царями і приреченого на згубу <g/> . </p>
doc#1 Започатковується він образом вина та єлею <g/> , що течуть у « <g/> черево <g/> » <g/> ; потім з'являється образ хліба як насущної потреби <g/> , а не ознаки розкоші та достатку <g/> , — спочатку це образ мізерної крихти <g/> , потім узагальнений образ зерна <g/> , засіяного царями і приреченого на згубу <g/> . </p>
doc#1 Започатковується він образом вина та єлею <g/> , що течуть у « <g/> черево <g/> » <g/> ; потім з'являється образ хліба як насущної потреби <g/> , а не ознаки розкоші та достатку <g/> , — спочатку це образ мізерної крихти <g/> , потім узагальнений образ зерна <g/> , засіяного царями і приреченого на згубу <g/> . </p>
doc#1 Таким є <g/> , наприклад <g/> , образ — чи <g/> , радше <g/> , семантичне поле — зими у вірші « <g/> Минули літа молодії <g/> » <g/> : </p><p> Минули літа молодії <g/> , </p><p> Холодним вітром од надії </p><p> Уже повіяло <g/> .
doc#1 Образ зими вводиться окремим реченням <g/> .
doc#1 Далі цей образ конкретизується <g/> : </p><p> Сиди один <g/> , в холодній хаті <g/> , — </p><p> але лише щоб підкреслити мотив самотности <g/> : </p><p> Нема з ким тихо розмовляти <g/> , </p><p> Ані порадитись <g/> .
doc#1 <p> Інший ряд образів <g/> , що повторюються і розвиваються <g/> , дається паралельно <g/> : образ необжитої хати <g/> , який далі звужується до кутка і протиставляється <g/> , з одного боку <g/> , холодному <g/> , засніженому степові <g/> , де безсила людина мовби розчиняється у космічних стихіях <g/> , і <g/> , з другого боку ( <g/> хоча лише подумки <g/> ) <g/> , — зеленому садку коло хати <g/> , — світові <g/> , що його людині хотілося б створити для себе <g/> .
doc#1 На тлі цих нерозгорнутих образів з особливою силою вражає тричі побіжно згаданий образ надії — чекання без надії <g/> .
doc#1 Ця тема здатна « <g/> зазвучати <g/> » ( <g/> тобто її можна виокремити <g/> ) лише тому <g/> , що введена вона сюди як частина ширшого контексту в образі розпаду сім'ї. Мотив хлопців <g/> , « <g/> забраних у москалі <g/> » і через це втрачених для сім'ї ( <g/> країни <g/> ) <g/> , — майже такий самий типовий для поезії Т. Шевченка <g/> , як і мотив збезчещеної дівчини <g/> . </p>
doc#1 Він переймає і пропускає через себе всі образи своєї поезії <g/> , усі образи реальности <g/> .
doc#1 Він переймає і пропускає через себе всі образи своєї поезії <g/> , усі образи реальности <g/> .
doc#1 Чому образ босоногої дівчини <g/> , яка носить пиво з льоху <g/> , є настільки трагічним <g/> , аж з нього випливає заперечення побудови Всесвіту <g/> , в якому краса і добро неминуче породжують зло <g/> , а відтак і виклик Всевишньому стає неминучим <g/> ?
doc#1 <p> Лексика <g/> , образи повторення прийменника « <g/> меж <g/> » — це все <g/> , як і сам розмір вірша <g/> , цілком відповідає духові українських народніх пісень <g/> .