Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 Та ба <g/> , нічого подібного не трапилося в нашому випадку <g/> .
doc#3 <p> Що нам скаже в цій справі наше прескриптивне і описове мовознавство <g/> ? </p>
doc#3 Більшість дослідників і популяризаторів просто не помічають чи воліють не помічати еволюції наших конструкцій <g/> , мимохідь кинуть словечко про те <g/> , що вони звуть традиційно « <g/> збірними числівниками <g/> » ( <g/> хоч які ті числівники сьогодні далекі від збірности <g/> ) і на тому ставлять крапку <g/> .
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 Філемон ще намагається не помічати того <g/> , що — коли дозволю собі анахронізм — Тичина окреслював словами « <g/> До пустель <g/> , каналу й річки Наші славні п'ятирічки Мов би до дітей <g/> » <g/> , що коїться довкруги <g/> .
doc#6 Роман Ервінга Стовпа “ <g/> Жага життя <g/> ” зацікавив Курилика своєю темою — життя Ван Гога <g/> , воно бо могло здаватися нашому мистцеві де в чому паралельним з його власним <g/> : одержимість мистецтвом <g/> , елементи психічного порушення <g/> , перебування “ <g/> в закладі для душевнохворих <g/> , спроба самогубстваii <g/> .
doc#6 Може <g/> , це й було <g/> , до речі <g/> , однією з причин того <g/> , що Айсікс узяв Курилика під своє крильце <g/> , так що наш мистець опинився в товаристві самих абстракціоністів <g/> . </p>
doc#7 <p> Вага невеличкого вірша Зуєвського для нашої поезії в тому <g/> , що це <g/> , скільки знаю <g/> , перше в нас адекватне відтворення типу сучасної поезії Заходу <g/> .
doc#7 З мого погляду — це не головна лінія нашого поетичного розвитку <g/> .
doc#7 Наша мова обтяжена зв'язками з фактами <g/> , з дійсністю щоденного існування <g/> .
doc#9 <p> Могли б стати в пригоді й словники мови наших письменників <g/> , бо на творчості кожного письменника взагалі <g/> , а наших письменників XIX століття зокрема <g/> , досить виразно позначається його діялектна стихія <g/> .
doc#9 <p> Об'єктивна суть виступу І. Нечуя-Левицького <g/> , а тим самим і всієї дискусії <g/> , нагадує виступ того « <g/> сільського дописувача <g/> » <g/> , якого ще 1907 р. цитував Б. Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#9 В спогадах Є. Чикаленка читаємо такий епізод <g/> : « <g/> Один полтавський поміщик <g/> , Бобир-Бохановський <g/> , людина з вищою освітою <g/> , цілком прихильна до нашої літератури <g/> , з обуренням читав мені деякі фрази з " <g/> Громадської думки <g/> " і казав <g/> : </p><p> — Ну хіба це по-нашому <g/> ?
doc#9 Почасти і головне внаслідок загального відкритішого характеру вимови східноукраїнських говірок ( <g/> який генетично <g/> , мабуть <g/> , пояснюється участю північноукраїнських говірок у самому процесі формування східноукраїнських говірок <g/> ) <g/> , а почасти внаслідок двомовности східноукраїнської інтелігенції ( <g/> українська і російська мови <g/> ) в мові останньої в наш час з'являється подекуди навіть такий крайній вияв нахилу до відкритого характеру артикуляційної бази <g/> , як акання <g/> .
doc#9 І тільки насильство розбило у тридцятих роках нашого століття стару структуру української літературної мови <g/> .
doc#10 <p> З погляду розвитку науки так само <g/> , як з погляду переємності української культури обов'язком мовознавців нашого покоління є нагадати про життя й діяльність передчасно зліквідованих <g/> .
doc#11 Ходім краще по науку до наших західніх братів <g/> . </p>
doc#11 Минув той час <g/> , коли була чеська проза читвом для підстаркуватих милих бабусь із чеськмовних містечок <g/> , а поза тими бабусями ніхто не знав ні « <g/> Бабічки <g/> » Божени Нємцової <g/> , ні « <g/> Песиголовців <g/> » Алоіза їраска <g/> , як нульовим був світовий курс наших « <g/> Батюшків <g/> » або « <g/> Волів <g/> » <g/> .
doc#11 <p> Що аполлонівське начало найповніше реалізується переліком зупинок трамваю <g/> , — може <g/> , й сумно <g/> , але виглядає <g/> , що це намір автора <g/> , один з намірів — показати змеханізованість і збюрократизованість аполлонівського трибу в нашій сучасності <g/> , звідси йде і авторова втеча в діонісійство <g/> , через діонісійство до розчинення в ніщо <g/> . </p>
doc#11 Якщо нема характерів <g/> , ідей <g/> , якщо фабула обернена на саму себе <g/> , якщо раз-по-раз — зараз покажу це <g/> , — монтаж чужорідностей <g/> , чому вся ця латанина <g/> , наче й не назвеш її будовою <g/> , — чому вона не розсипається <g/> , чому — читаєш далі і не кинеш — і дочитуєш <g/> , — і твориться певне враження міцної структури <g/> , і чому так твердо <g/> , як у шпенґлерівсько-вельфлінівському empor Готичного собору <g/> , формується висновок-підсумок <g/> , як скеля непорушний <g/> , як Лютерів « <g/> Die feste Burg ist unser Gott <g/> » <g/> , як наше « <g/> Гей не дивуйте <g/> , добрії люди <g/> » <g/> , як французька Марсельєза <g/> , і його вже сказав Тичина <g/> , сказав ще 1917 року <g/> : « <g/> Я — дужий народ <g/> , Я молодий <g/> » <g/> ? </p>