Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Тут час закінчити передмови і пора почати нашу історію <g/> . </p>
doc#1 Іван Франко <g/> , посилаючи Уляні Кравченко примірник « <g/> Марії <g/> » <g/> , писав <g/> : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої поезії <g/> , — чигайте її <g/> , і вчитуйтесь добре <g/> , і пильно придивляйтесь <g/> , як можна речі <g/> , на око прозаїчні <g/> , піднести до високої поези <g/> , як можна малими средствами <g/> , кількома простими словами викликати велике враження <g/> » 1. </p><p> Як « <g/> Марія <g/> » <g/> , так і « <g/> Неофіти <g/> » творять враження універсальносте <g/> .
doc#2 Василь Барка знайшов у її творчості « <g/> погляд з яким діти приходять від незнаного нам янгольського поля 1 знаходять наш світ новим <g/> , свіжим <g/> , цікавим <g/> » <g/> .
doc#3 Та ба <g/> , нічого подібного не трапилося в нашому випадку <g/> .
doc#4 Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч цей рядок трапився саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#5 І ще більше тоді <g/> , коли він дозволяє собі здати справу з марности повстання розуму <g/> , частини <g/> , проти закону всесвіту <g/> , цілого <g/> : « <g/> Наші пояснення всі нікчемні й нічого <g/> , зрештою <g/> , не пояснюють <g/> .
doc#6 А знавцеві нашого десятиріччя ( <g/> наступного мода може радикально змінитися <g/> ) ці риси настільки неприйнятні <g/> , що він <g/> , відштовхнений ними <g/> , часто вже не спроможний бачити за ними іншої <g/> , суто-мистецької реальности <g/> , інших плянів Куриликової творчости <g/> .
doc#7 До цього її штовхає й уперта кампанія за консервування поезії на рівні неоклясиків <g/> , та ще й позбавлених їхньої різнообличности й штучно зведених в якусь препаровану єдину школу <g/> , — в суті речі і ті і другі хочуть <g/> , щоб наша поезія « <g/> перебивала копію солодких руських поетес <g/> » <g/> . </p>
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#9 Завдання це нелегке <g/> , зважаючи на далеко не блискучий стан нашої діялектології <g/> , зокрема й особливо діялектологічної лексикографії <g/> .
doc#10 Після блискучого троєзір'я 19 сторіччя — Олександра Потебні <g/> , Костя Михальчука <g/> , Павла Житецького другий гребінь піднесення знаменували двадцяті роки нашого сторіччя <g/> , коли працювали В.Ганцов <g/> , О.Курило <g/> , П.Бузук <g/> , Є.Тимченко <g/> , О.Синявський <g/> , М.Сулима <g/> , І.Зілинський <g/> , В.Сімович <g/> …
doc#11 Не знаю <g/> , чи наші хрестоносці-веремієроби читали пізні романи Андруховича <g/> , але й « <g/> Московшда <g/> » <g/> , і вже тепер « <g/> Перверсія <g/> » ( <g/> так <g/> , с <g/> , не з <g/> , ради Бога милосердного <g/> ) побачили світ на сторінках « <g/> Сучасности <g/> » <g/> , і багаття не палали ні на Майдані Незалежносте в Києві <g/> , ні перед будинком Народного Союзу в Джерзі-Сіті <g/> . </p>
doc#12 : „Їхнє горе — наше горе <g/> , їхнє щастя — наше щастя <g/> .
doc#13 <p> Ми не знаємо <g/> , чи її образ не згорів з усім <g/> , але він лишився неспаленим у нашій уяві <g/> . </p>
doc#14 Стан такий <g/> , що тільки Маланюк сьогодні в нашій поезії може піти далі від Маланюка <g/> . </p>
doc#15 Я не говорю при цьому про уламки речень <g/> , що легко </p><p> доповнюються з зв'язку мови <g/> , я маю на увазі справжні речення <g/> , якими ми висловлюємо наші мислі <g/> .
doc#16 і за співпрацю націй <g/> , особливо за " <g/> споконвічне братство <g/> " нашого народу з московським <g/> » <g/> .
doc#17 <p> Засновком величезного <g/> , можна сказати <g/> , тріюмфального успіху театру було те <g/> , що театр не став пристосовувати п'єсу до поглядів і вимог нашого часу і різних політичних угруповань нашого часу <g/> , а поставив собі завданням розкрити й театрально виявити її внутрішню суть <g/> , а вона глибша <g/> , ніж здається з першого погляду <g/> . </p>
doc#18 Але він вітає події з погляду нових можливостей для української національної справи <g/> : « <g/> Велика доба для нашої нації почнеться з хвилею <g/> , коли в Росії упаде абсолютизм <g/> » ( <g/> с. 12 <g/> ) <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> « <g/> Се один із тих наших літературних діячів <g/> , котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не вистудило пера з руки <g/> , та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові <g/> » <g/> , — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського <g/> .