Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Азіатський мій край <g/> ! </p>
doc#1 Іван Франко <g/> , посилаючи Уляні Кравченко примірник « <g/> Марії <g/> » <g/> , писав <g/> : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої поезії <g/> , — чигайте її <g/> , і вчитуйтесь добре <g/> , і пильно придивляйтесь <g/> , як можна речі <g/> , на око прозаїчні <g/> , піднести до високої поези <g/> , як можна малими средствами <g/> , кількома простими словами викликати велике враження <g/> » 1. </p><p> Як « <g/> Марія <g/> » <g/> , так і « <g/> Неофіти <g/> » творять враження універсальносте <g/> .
doc#2 Вона робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то дієслова <g/> : </p><p> На моїх грядках барвінок </p><p> позатикувався с и н ь о. </p><p> Ось троянда р о ж е в і є. </p><p> Вона й далі копичитиме іменники без окреслень <g/> : </p><p> А на галявах <g/> , мов сміття <g/> , </p><p> чарівного зілля <g/> , квіття <g/> . </p>
doc#3 <p> </doc> </p><p> Року Божого 1952 <g/> , без малого півсторіччя тому <g/> , вийшла моя книжка про український числівник на загальнослов'янському тлі <g/> .
doc#4 <p> Підсумовуючи <g/> , отже <g/> , цей свого роду пролог до моєї статті ( <g/> не обов'язковий <g/> , як усі прологи <g/> !
doc#5 Люди стають для автора формулами хемічних реакцій <g/> , і гіркий скептицизм прикритий тільки іронією та ще математичною вивіреністю композиції твору <g/> , що веде від чотирьох ( <g/> « <g/> Четверо в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) до двох ( <g/> « <g/> Двоє в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) <g/> , до одного <g/> , до сп'яніння коханням <g/> , висміяного назвами розділів з дешевих оперет і романсів <g/> , і до повної самоти <g/> , спародійованої алюзією на клясичну в українській літературі тему покритки ( <g/> « <g/> О <g/> , Боже мій милий <g/> , за що Ти караєш її <g/> , молоду <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 В “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” ( <g/> ч. 25 <g/> ) мала людина відсунена назад і в темряву <g/> , а малість і безсилість її підкреслені ще величчю неба <g/> , прорізаного спалахом світла <g/> . </p>
doc#7 Я розумію <g/> , що відколи мій шановний читач закінчив середню школу <g/> , він не давав собі труду з синтаксичними аналізами <g/> .
doc#8 Це здавалося цілковитою нісенітницею <g/> , і <g/> , бачивши моє ставлення <g/> , він не обґрунтовував своєї тези <g/> .
doc#9 Звичайно <g/> , я і перед тим знав <g/> , зокрема з дискусії навколо правопису 1928 року <g/> , про відмінності мови Галичини супроти мови мого рідного міста <g/> , але <g/> , звісно <g/> , і Києва та й більшости міст на схід від Збруча супроти мови Галичини <g/> .
doc#10 Мої опитування дали аж надто незначні наслідки <g/> .
doc#11 <p> Грудень 1952 — Листопад 1953 </p><p> </doc> </p><p> ( <g/> Про прозу Юрія Андруховича і з приводу <g/> ) </p><p> На моєму столі число « <g/> Сучасности <g/> » <g/> , рік 1992 <g/> , місяць січень <g/> .
doc#12 : єдиний <g/> , юрба <g/> , яблуко <g/> , моє <g/> , мою <g/> , моя <g/> , п'є <g/> , п'ю <g/> , об'ява <g/> .
doc#14 Тим то всі ці спричинені війною апокаліптизми й передбачення кінця людства виросли з перспективи <g/> , що її можна було б схарактеризувати перифразою слів одного поета — цвях у моєму чоботі Грандіозніший від усіх трагедій Ґете <g/> , — а так схарактеризувавши <g/> , лишити дрібним епігонам <g/> , починаючи від Орвелів і Кестлерів і кінчаючи тим <g/> , що вище були згадані <g/> . </p>
doc#15 ) [ <g/> Підкреслення моє <g/> .
doc#16 І після цієї купи нісенітниць <g/> , на моє превелике здивування <g/> , я знаходжу своє прізвище <g/> : в дужках стоїть « <g/> Шерех у МУРІ <g/> » <g/> .
doc#18 мелодій <g/> » 1889 року <g/> ; майнув навіть у такому <g/> , здавалося б <g/> , далекому творі <g/> , як « <g/> Лис Микита <g/> » ( <g/> 1896 <g/> ) <g/> , і в « <g/> Перехресних стежках <g/> » ( <g/> 1900 <g/> ) і в « <g/> Похороні <g/> » ( <g/> 1897 <g/> ) <g/> ; став темою поезії « <g/> Серцем молився Мойсей <g/> » у « <g/> Моему ізма- рагді <g/> » ( <g/> 1898 <g/> ) <g/> ; з'явився <g/> , нарешті <g/> , в кількох творах <g/> , писаних більш-менш одночасно з « <g/> Мойсесм <g/> » <g/> , коло 1905 року <g/> : « <g/> Поете <g/> , тям <g/> » ( <g/> « <g/> Із книги Кааф <g/> » <g/> ) <g/> , « <g/> Було се три дні перед моїм шлюбом <g/> » ( <g/> « <g/> На старі теми <g/> » <g/> ) <g/> , « <g/> Сойчине крило <g/> » <g/> .
doc#19 Ідучи слідом за Кулішем іКониським ( <g/> « <g/> Моє бажання <g/> » та ін <g/> .
doc#20 « <g/> Літературна газета <g/> » вмістила мою рецензію на Мольєрового « <g/> Пурсоньяка <g/> » в « <g/> Березолі <g/> » в поставі Леся Дубовика <g/> .
doc#21 <p> Нью-Йорк <g/> , січень 1988. </p><p> ( <g/> « <g/> Нові Дні <g/> » <g/> , квітень <g/> , 1988 <g/> ) </p><p> </doc> </p><p> Посередньо моя діяльність у МУРІ звела мене з однією цікавою й справжньою людиною — не письменником <g/> , а мистцем Яковом Гніздовським <g/> .