Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#23 Це <g/> , звичайно <g/> , не могла бути випадковість <g/> .
doc#40 Автор добре усвідомлює <g/> , що ця подвійна настанова не могла не спричинитися до деяких мінусів <g/> : для не-фахівця книга часом <g/> , особливо в другій половині <g/> , може здатися важкуватою і надміру стислою <g/> , для фахівця неґативним моментом буде збереження деяких традиційних понять <g/> , без яких сучасна граматика може обійтися <g/> . </p>
doc#34 Редактор вказав би авторові <g/> , що в ті роки не було посади « <g/> районного комісара <g/> » ( <g/> 85 <g/> ) <g/> , що ніколи не існувало газети « <g/> Харківський комсомолець <g/> » ( <g/> 104 <g/> ) <g/> , що не могли поставити до колгоспного трактора людини <g/> , що не пройшла перевірки і не заповнила всяких анкет ( <g/> 149 <g/> ) <g/> , — і багато подібних дрібних неточностей <g/> .
doc#48 І ці слова теж могли б бути моттом до книжки <g/> . </p>
doc#53 Із спостереженої ним <g/> , як ми тепер могли б сказати <g/> , « <g/> русифікації <g/> » російської мови <g/> , Потебня робив обережний <g/> , але виразний висновок <g/> , що — в переказі Сумцова <g/> , там таки — « <g/> російська мова ще довго пануватиме в научному вжитку <g/> , може років сто <g/> , а що буде далі <g/> , не варт гадати <g/> , бо вгадати далеку будучину не можна <g/> » <g/> , — досить виразний натяк на шанс для постання української наукової мови в майбутньому <g/> , не такому <g/> , зрештою <g/> , й далекому <g/> .
doc#33 <p> Перевірити всі комісії – це могло б бути моттом до нашої творчости 20-х років <g/> .
doc#62 Перше могло робитися й українською мовою <g/> , друге - лише англійською <g/> .
doc#94 Ще менше маю я претенсії могти розплутати плутаний і непевний перебіг історії наших днів <g/> .
doc#0 <p> Рішення Н. — де бути у війні та як не бути — може <g/> , не було б таке виразне <g/> , як воно стало 1941 року <g/> , якби іншою була хронологія його народження <g/> .
doc#1 <p> Це може показати аналіза своєрідної логіки розвитку образів <g/> , аналіза переносів <g/> , а також евфонії Шевченкових віршів <g/> .
doc#2 <p> </doc> </p><p> Лятуринська не може поскаржитися на брак уваги або недоброзичливість критики <g/> .
doc#5 Пильний читач може повизбирувати багато натяків на нього – то згадано профшколу <g/> , то місцевком <g/> , то сорабкооп <g/> , то українізацію <g/> .
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> “ <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> ” <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> “ <g/> Зрушений громом <g/> ” <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> “ <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#7 Одначе я думаю <g/> , що цю традицію можна порушити <g/> , коли цей віршик має симптоматичне значення для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p>
doc#10 <p> 1954 </p><p> ВІД АВТОРА </p><p> Українське мовознавство може пишатися багатьма справді </p><p> блискучими постатями <g/> .
doc#12 Остаточне прийняття чи відкинення цих змін — як і можливих інших — може належати компетенції тільки майбутньої Всеукраїнської Правописної Конференції <g/> , вільної в своїх дискусіях і ухвалах <g/> . </p>
doc#14 Можна приставати чи не приставати на Маланюкову концепцію історії України і її степового прокляття <g/> , але тільки поет — сам Маланюк чи інший — може подолати цю концепцію <g/> .
doc#15 Вони цікавили його не самі по собі <g/> , а як новий доказ у давній мовознавчій дискусії про те <g/> , чи може існувати речення без особового дієслова <g/> .
doc#17 Куліш не жаліє старої України <g/> , бо він знає і бачить <g/> , що вона себе вичерпала і далі існувати <g/> , як дотепер <g/> , не може <g/> .
doc#18 В його <g/> , пароду <g/> , душу поклав серцевидець Єгова свій скарб <g/> , покликання гебреїв — « <g/> світ слобонити від мук і роздору і жаху <g/> » <g/> , « <g/> статися сіллю землі <g/> » <g/> , їх призначення — стати « <g/> будучим царем світу <g/> » <g/> , дарма що <g/> , а може тому що сьогодні народ цей — </p><p> Між премудрими він не мудрець <g/> , </p><p> У війні не войовник <g/> , </p><p> У батьківщині своїй він гість </p><p> І всесвітній кочовник ( <g/> VI <g/> ) <g/> . </p>