Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Рішення Н. — де бути у війні та як не бути — може <g/> , не було б таке виразне <g/> , як воно стало 1941 року <g/> , якби іншою була хронологія його народження <g/> .
doc#1 <p> Це може показати аналіза своєрідної логіки розвитку образів <g/> , аналіза переносів <g/> , а також евфонії Шевченкових віршів <g/> .
doc#2 <p> </doc> </p><p> Лятуринська не може поскаржитися на брак уваги або недоброзичливість критики <g/> .
doc#3 які можуть бути комети <g/> , коли все рухається <g/> ?
doc#4 Можу уточнити <g/> , що писатиму майже виключно про другу <g/> , більшу й <g/> , як на мене <g/> , безмірно вартіснішу частину її книги <g/> , частину <g/> , що обіймає поезії від 1944 р. А в сторінках — 104 проти 54 першої частини <g/> . </p>
doc#5 Пильний читач може повизбирувати багато натяків на нього – то згадано профшколу <g/> , то місцевком <g/> , то сорабкооп <g/> , то українізацію <g/> .
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> “ <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> ” <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> “ <g/> Зрушений громом <g/> ” <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> “ <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#7 Одначе я думаю <g/> , що цю традицію можна порушити <g/> , коли цей віршик має симптоматичне значення для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p>
doc#8 Петров був однією з найбільших <g/> , якщо не найбільшою інтелектуальною постаттю серед української еміграції <g/> , один із дуже небагатьох <g/> , хто міг би сказати своє слово в розвитку світової думки <g/> .
doc#9 Думаю <g/> , що з повним правом міг би я присвятити свою працю його пам'яті <g/> .
doc#10 <p> 1954 </p><p> ВІД АВТОРА </p><p> Українське мовознавство може пишатися багатьма справді </p><p> блискучими постатями <g/> .
doc#11 Перипетії кохання втрьох можуть спокушати героїв або читачів Андруховича <g/> , але ідеальні коханці Кундери - Вінсент і Юлія - навіть не приділять їм хвилини свого розважання <g/> . </p>
doc#12 Остаточне прийняття чи відкинення цих змін — як і можливих інших — може належати компетенції тільки майбутньої Всеукраїнської Правописної Конференції <g/> , вільної в своїх дискусіях і ухвалах <g/> . </p>
doc#13 Не можу утриматися <g/> , щоб не процитувати прикладу утятого <g/> , синкопованого хорею незвичайної експресивности <g/> : </p><p> Полетіли стріли здаля <g/> , </p><p> Свиснула аркану петля <g/> , </p><p> Коні ржуть <g/> , татари йдуть <g/> , </p><p> Бубнарі у бубон б'ють <g/> , </p><p> Стугонить і стогне земля <g/> . </p>
doc#14 Можна приставати чи не приставати на Маланюкову концепцію історії України і її степового прокляття <g/> , але тільки поет — сам Маланюк чи інший — може подолати цю концепцію <g/> .
doc#15 Вони цікавили його не самі по собі <g/> , а як новий доказ у давній мовознавчій дискусії про те <g/> , чи може існувати речення без особового дієслова <g/> .
doc#16 , із-за якої міг ґратулювати йому сам герольд безбожництва Ярославський <g/> » <g/> .
doc#17 Куліш не жаліє старої України <g/> , бо він знає і бачить <g/> , що вона себе вичерпала і далі існувати <g/> , як дотепер <g/> , не може <g/> .
doc#18 В його <g/> , пароду <g/> , душу поклав серцевидець Єгова свій скарб <g/> , покликання гебреїв — « <g/> світ слобонити від мук і роздору і жаху <g/> » <g/> , « <g/> статися сіллю землі <g/> » <g/> , їх призначення — стати « <g/> будучим царем світу <g/> » <g/> , дарма що <g/> , а може тому що сьогодні народ цей — </p><p> Між премудрими він не мудрець <g/> , </p><p> У війні не войовник <g/> , </p><p> У батьківщині своїй він гість </p><p> І всесвітній кочовник ( <g/> VI <g/> ) <g/> . </p>
doc#19 Навіть відновити переважну частину літературної спадщини Мови ми вже <g/> , очевидно <g/> , не можемо <g/> .