This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#17 | України <g/> . </p><p> Тепер <g/> , у світлі історичного досвіду <g/> , | ми | знаємо <g/> : розгул п'яного НЕПу був тільки |
doc#50 | автором горовим шляхом <g/> ? </p><p> На цьому абзаці <g/> , отже <g/> , | ми | прощаємося мирно </p><p> з читачем <g/> , що бажає розваги <g/> , і |
doc#34 | , які перешкоджають бачити сутність <g/> , | ми | не протестуємо проти цього <g/> , а приймаємо це <g/> . Та |
doc#76 | того <g/> , що <g/> , всупереч ранній індоєвропеїстиці <g/> , | ми | бачимо тепер історію мов узагалі <g/> , а отже <g/> , і |
doc#78 | з В. Рєпніною відбувався там таки ( <g/> Яготин <g/> ) <g/> . | Ми | знаходимо Шевченка раз-у-раз то в |
doc#80 | , мовляв Драй-Хмара <g/> , « <g/> лід зневіри і одчаю <g/> » <g/> . | Ми | мало знаємо про ці роки в житті автора <g/> . В |
doc#88 | як і від « <g/> по звонку <g/> » <g/> , після дзвінка <g/> , з дзвінком <g/> . | Ми | були тваринами <g/> , що рухалися на звук дзвінка <g/> . |
doc#89 | Ґріґсона з методою іншого критика — Емпсона <g/> . | Нас | тут не обходить <g/> , чи правильно |
doc#5 | , але місто не цікавить більше письменника <g/> . | Ми | знаємо <g/> , що Марта Висоцька мешкає на Жилянській |
doc#99 | співу не чути <g/> , фактично і принципово <g/> . | Ми | на гудроновій трасі ( <g/> з вибоїнами й ковбанями <g/> ) <g/> , |
doc#90 | книжкою <g/> , уривки з нього часто передають радіо <g/> . | Ми | ознайомилися з першими двома книгами роману і |
doc#24 | культурного ренесансу двадцятих років <g/> . | Ми | не будемо рівняти ці твори ні рівнем |
doc#43 | цифри заступають сучасній людині образ світу <g/> . | Ми | катастрофічно розучуємося мислити якостями <g/> , |
doc#13 | , сцена любовних пестощів <g/> . Напад татар на село <g/> . | Ми | не бачимо <g/> , що Ярина — в ясирі <g/> , ми зустрінемося з |
doc#95 | батьківську любов і опіку в Василя Сімовича <g/> . | Ми | називали його дядьо Вася <g/> , але був він більше <g/> , |
doc#79 | ноги з болота <g/> , він виходить за царину <g/> . | Ми | не знаємо ще <g/> , чого він хоче <g/> , але ми бачимо <g/> , що це |
doc#82 | . Finis terrae <g/> . </p><p> 1987 р. </p><p> Харків - Нью-Йорк <g/> , 2001. </p><p> | МИ | І ми </p><p> ( <g/> До українотеренних чительників моїх <g/> ) </p><p> Мої |
doc#63 | , а тенденції розвитку <g/> . </p><p> Друге застереження <g/> : | ми | не повинні боятися гострої критики й суворих |
doc#73 | справді перейняті з російської мови <g/> ) <g/> . </p><p> </doc> </p><p> | Ми | легко й непоправно забуваємо минуле <g/> . Іноді ще |
doc#81 | в'язнів <g/> . Що кажуть дані мови про наше <g/> , моє я <g/> ? | Ми | кажемо моя рука <g/> , моя нога так <g/> , як кажемо моя |