Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Тональність поезії « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> …
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>
doc#8 Антонія і Франсуа Війона <g/> , то хай і нам буде дозволено побачити в ньому сполучення рис пересиченого цивілізацією скептичного Франса і дитячо-радісного <g/> , пройнятого довір'ям до мислі Григорія Сковороди <g/> . </p>
doc#9 Панувало тоді у нас скрізь " <g/> язичиє <g/> "»1. Власне <g/> , точніше було б сказати <g/> , що язичиє панувало скрізь <g/> , де його не витиснула ще тоді в Галичині польська мова <g/> .
doc#15 Для нас у цьому підході важливо встановити те <g/> , що в книзі Ґебауера - Ертля показано <g/> , що називні речення в широкому розумінні слова можуть мати не тільки констатаційно-описове <g/> , а і всі ті інші спрямовання <g/> , що властиві реченню взагалі <g/> . </p>
doc#16 <p> Тому в дальшій частині статті ми не маємо наміру полемізувати з Донцовим <g/> .
doc#19 Уже оповідання « <g/> Три мандрьохи <g/> » <g/> , з якого зберігся тільки початок <g/> , густотою своїх фарб <g/> , що межує з натуралізмом <g/> , виточеною характеристикою героїні Насті Халабурдихи <g/> , досконалістю діялогу показує нам <g/> , скільки ми втратили <g/> , не зберігши багатьох прозових творів Мовиних <g/> , що від них лишилися <g/> , скільки знаємо <g/> , самі назви <g/> , подані в нотатці М. Комарова про літературну спадщину Мови ( <g/> « <g/> Тривога <g/> » <g/> , жарт на одну дію <g/> ; драма без назви <g/> ; оповідання <g/> : « <g/> Чабани <g/> » <g/> , « <g/> Шептуха <g/> » <g/> , « <g/> Сякий-такий журавель <g/> » <g/> , « <g/> Сердитий попітар <g/> » <g/> , « <g/> Каторжний <g/> » <g/> , « <g/> Катеринщина <g/> » <g/> , « <g/> Роботяги і злодії <g/> » <g/> , « <g/> Горпина Погибиха і Вівдя Тараниха <g/> » <g/> , « <g/> Городовик <g/> » — останні п'ять разом з « <g/> Трьома мандрьохами <g/> »
doc#20 Ми не раз зустрічалися в ті короткі літні місяці 1933 року <g/> , і хоч ми не вели політичних розмов <g/> , ми внутрішньо знали <g/> , що поділяємо багато суспільних <g/> , культурних і літературних оцінок <g/> , як і трагічне нерозуміння того <g/> , що діялося з приїздом Постишева <g/> , самогубством <g/> , у травні <g/> , Хвильового і <g/> , в липні <g/> .
doc#21 Ми справді поверталися до давніх розквітів своєї культури і до Европи <g/> .
doc#22 Ми знаємо її <g/> .
doc#23 <p> Судять же нас воріженьки <g/> , судять же нас люди <g/> , </p><p> Що з нашого женихання нічого не буде <g/> , </p><p> Що з нашого женихання ні слави <g/> , ні вжитку <g/> , — </p><p> Карим очам спання нема <g/> , а ніжкам спочинку <g/> . </p>
doc#24 Можливо <g/> , що критик просто не міг цього зробити в умовах німецької окупаційної цензури <g/> , але нас тут цікавить просто той факт <g/> , що цього не зроблено <g/> . </p>
doc#25 Та ці зміни не мають великого значення <g/> , коли згадаємо <g/> , що про мову сіверян <g/> , уличів і ти- верців ми не можемо сказати нічого певного <g/> , бо з їхніх теренів не дійшло жадної писаної пам'ятки дотатарського часу <g/> .
doc#26 <p> Контраст між Котляревським і Шевченком був би ще виразніший <g/> , якби ми поглянули на складніші рівні поетичної мови <g/> , фразеологію <g/> , образність <g/> , ідейний комплекс <g/> .
doc#27 <p> У листуванні Куліша <g/> , відколи ми його знаємо ( <g/> не треба забувати <g/> , що найраніші відомі нам українськомовні листи Куліша походять з часу <g/> , коли йому вже було 25 років <g/> ) <g/> , стилізація простацької оповіді ніколи не була організуючим принципом <g/> .
doc#28 Загул кинув свого часу обвинувачення <g/> , що поезія Зерова ( <g/> власне <g/> , він говорив про « <g/> неоклясиків <g/> » взагалі <g/> , але ми воліємо покищо казати тільки про Зерова <g/> ) – це « <g/> література на ґрунті літератури <g/> » <g/> , це « <g/> література наслідувань <g/> , переробок <g/> , перекладів <g/> , переспівів <g/> , не творчість <g/> , а підроблення <g/> , не стиль <g/> , а стилізація <g/> » ( <g/> Д. Загул <g/> , « <g/> Література чи літературщина <g/> ?
doc#29 Та хто в нас здатний опрацювати цю тему <g/> ?
doc#30 Бо всі ми не туди й не так <g/> . </p>
doc#31 <p> « <g/> Тепер <g/> , коли нашу фортецю атакують з кількох боків <g/> , коли ми навіть не встигаємо відповідати на всі ті чистоплотні і нечистоплотні брошурки й статті <g/> , що ними обстрілюють нас <g/> , — тепер ми <g/> , як то кажуть <g/> , беремо себе в руки і спокійно продовжуємо наступ <g/> …
doc#34 Та тут ми вже зовсім не віримо Осьмачці <g/> .