Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 « <g/> Літературна газета <g/> » вмістила мою рецензію на Мольєрового « <g/> Пурсоньяка <g/> » в « <g/> Березолі <g/> » в поставі Леся Дубовика <g/> .
doc#43 І не правда це <g/> , і не сон <g/> , а просто літературна традиція <g/> , і то саме така <g/> , яку варт давно переглянути <g/> . </p>
doc#53 Потебня виходив з того <g/> , що російська літературна мова мала шанс стати спільною східнослов'янською <g/> , але « <g/> литературный русский язык становится все более великорусским <g/> .
doc#55 Приміром <g/> , у назві Рим сучасний фактичний розмовний стандарт вимагає -у і безвинят- ково так літературна традиція ( <g/> « <g/> Куди йому уже до Риму <g/> » — Котл <g/> .
doc#61 Совєтська літературна політика спрямована на те <g/> , щоб показати <g/> , що в підсовєтської людини індивідуальне життя цілком підпорядковане громадському <g/> .
doc#69 Коструба <g/> , автор розділу про українську фонологію в п'ятитомовому курсі \" <g/> Сучасна українська літературна мова\" писав про вимову зубних перед i <g/> , яке походить з о <g/> , що вона може бути трьох типів — тверда <g/> , напівм'яка або м'яка ( <g/> діл <g/> , тік тощо <g/> ) <g/> .
doc#70 Автор розділу про українську фонологію в п'ятитомовому курсі “ <g/> Сучасна українська літературна мова <g/> ” ( <g/> СУЛМ <g/> ) <g/> , писав про вимову зубних перед І <g/> , яке походить з О <g/> , що вона може бути трьох типів — тверда <g/> , напівм'яка <g/> , або м'яка ( <g/> дія <g/> , тік тощо <g/> ) <g/> .
doc#80 — С. 104 <g/> ) <g/> , — з особливим обуренням В. Коряк ( <g/> Літературна газета <g/> .
doc#4 Маємо реакції на літературне життя <g/> , наприклад <g/> , сорокових років у Німеччині й Австрії <g/> : « <g/> Десь зводять арки <g/> , б'ють в літаври <g/> » <g/> , — звичайно ж <g/> , відгук на літературні журнали тих часів « <g/> Арка <g/> » в Мюнхені й « <g/> Літаври <g/> » в Зальцбурзі <g/> , згадка про « <g/> гнилизну <g/> » веде до мого виступу проти не завжди чесного байкаря тих років Івана Манила <g/> , а словечко ніщота ( <g/> « <g/> бруд ніщоти <g/> » в тій таки поезії « <g/> Самотність <g/> » <g/> ) було типове для літературної манери Юрія Косача <g/> . </p>
doc#15 ] треба думати <g/> , що літературний буттєвий називний саме літературна транскрипція цього мало не " <g/> біологічного <g/> " називного <g/> : автор за допомогою його ніби вказує читачеві описуваний предмет <g/> . </p>
doc#23 Відтворити в цих умовинах літературний процес важко <g/> . </p>
doc#28 <p> </doc> </p><p> I. ТЕЗА </p><p> Останній час приносить нам одну за однією спроби по-новому <g/> , глибше глянути на наш літературний процес двадцятих років <g/> .
doc#38 <p> Розмежування українського й білоруського для цього періоду справді штучне <g/> , літературний процес був єдиний і зв'язки Львова й Бильна безперервні <g/> .
doc#50 <p> На цьому абзаці <g/> , отже <g/> , ми прощаємося мирно </p><p> з читачем <g/> , що бажає розваги <g/> , і сподіваємося на вірність того читача <g/> , що не боїться розумового зусилля і філософічних проблем <g/> , що хоче не тільки сприймати літературний твір <g/> , а і співтворити його <g/> .
doc#64 Здається <g/> , жаден французький літературний журнал не називався Париж або німецький — Берлін <g/> .
doc#66 Як поєднати те і те <g/> , як сполучити їх <g/> , як <g/> , матеріялізуючи ( <g/> бо театр не може не матеріялізувати літературний твір з самої своєї природи <g/> !
doc#67 Літературний твір ніколи не віддзеркалює повноти життя <g/> .
doc#74 Якщо 1923 року єдиним літературно-політичним « <g/> грубим <g/> » журналом був « <g/> Червоний шлях <g/> » <g/> , то тепер можна було похвалитися місцевими виданнями <g/> : ( <g/> « <g/> Життя й революція <g/> » в Києві <g/> , « <g/> Зоря <g/> » в Дніпропетровському <g/> , \" <g/> Металеві дні <g/> » в Одесі <g/> , « <g/> Літературний Донбас <g/> » в Артемівську-Сталіному <g/> .
doc#86 Але і попит на « <g/> Літературний ярмарок <g/> » був не набагато вищий <g/> .
doc#88 Якщо йдеться про літературний образ цієї системи <g/> , то найточніше його зобразив Тарас Шевченко в поемі « <g/> Сон <g/> » <g/> .