Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 Інститут літератури не вчить людей писати романи <g/> , інститут історії — робити державні перевороти <g/> .
doc#6 Метафізичність світобачення Курилика можна бачити вже в тому <g/> , як часто він подає на своїх картинах — і не лише багатоепізодних — людей малими <g/> , відсуненими на бічний або задній плян або оповитими темрявою <g/> .
doc#8 Він був задля цього занадто егоцентричним і ставився до людей <g/> , — здається <g/> , без винятків <g/> , — з виразним спокійно-байдужим <g/> , навіть дружнім презирством <g/> . </p>
doc#10 Але це був початок українізації <g/> , багато людей переходили від російської мови до менше звичної української <g/> , — і треба було дати їм змогу перекладати з російської мови на українську <g/> .
doc#12 : ночей <g/> , якостей <g/> , — а також деяких інших іменників <g/> , а саме <g/> : гостей <g/> , коней <g/> , свиней <g/> , мишей <g/> , вошей <g/> , статтей ( <g/> поруч статтів <g/> ) <g/> , очей <g/> , плечей ( <g/> поруч пліч <g/> ) <g/> , ушей ( <g/> поруч вух <g/> ) <g/> , грошей <g/> , грудей <g/> , гусей <g/> , дверей <g/> , дітей <g/> , курей <g/> , людей <g/> , саней <g/> . </p>
doc#31 Від російської літератури <g/> , від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати <g/> » <g/> , « <g/> Наша орієнтація — на західноевропейське мистецтво <g/> » <g/> , « <g/> Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства <g/> » <g/> , « <g/> Майбутнє за моєю молодою нацією і за моєю молодою клясою <g/> » <g/> , « <g/> За відважних і вольових людей <g/> » — ці чіпкі гасла відомі кожному <g/> .
doc#32 До цієї групи я відніс би й Михайла Безухова <g/> , хоч він різнився браком наївности <g/> , умінням добирати людей <g/> , — справжня людина на справжньому місці <g/> , — безжальністю й твердістю характеру й своїх рішень <g/> .
doc#34 <p> </doc> </p><p> Скрізь на славній Україні </p><p> Людей у ярма запрягли </p><p> Пани лукаві <g/> .
doc#37 Але для людей осту не було в цьому нічого нового й незвичайного <g/> .
doc#38 <p> У своїй рецензії на книгу Луцького Клеренс Меннінґ так зрозумів буяння </p><p> літературних організацій у перші роки після революції <g/> : « <g/> Поле лишилося відкрите для розмірно молодих людей <g/> , що воліли віддатися сперечанням замість того <g/> , щоб дбайливо опрацьовувати літературні твори <g/> .
doc#42 Попри цей випнутий <g/> , але не завжди припасований реквізит <g/> , проступає важливіше — дика <g/> , розгойдана сила невтишимої своїм мовчанням самоти <g/> , звідси — заперечення людей <g/> , звідси виклик Богові <g/> , звідси передчуття кінця світу <g/> , своєї <g/> , чужої <g/> , світової труни <g/> , коли не буде нічого <g/> , тільки в повітрі якісь завислі склянисті моря <g/> , мов завмерлі громи <g/> , глушини <g/> , глушини <g/> . </p>
doc#49 Людей на сцені ще нема <g/> .
doc#51 Покоління це <g/> , як і кожне інше <g/> , складалося з людей різних маштабів і різних можливостей <g/> .
doc#53 Позначилися тут і провідні ідеологічні течії — для людей десятих років це були відміни романтизму <g/> , для людей тридцятих років романтичні елементи поєднувалися вже з прагматизмом середини століття <g/> .
doc#56 Сподіваймося <g/> , що прийде час <g/> , — дай <g/> , Боже <g/> , — як прийшов між колишніми ворогами Америкою й Канадою <g/> , — вільного переїзду людей <g/> , але — не забуваймо — через кордон <g/> .
doc#59 <p> 2 </p><p> Повість Юрія Косача — повість про епоху <g/> , як про людей епохи <g/> .
doc#62 Скажімо <g/> , Друга світова війна для старшого покоління людей нашого часу - сучасність <g/> , а об'єктивно це вже історія <g/> . </p>
doc#71 Усупереч звичним уявленням про утвердження літературної мови як щось похідне від існування культурних осередків <g/> , вибудуваних завдяки економічному та політичному поступові <g/> , українська літературна мова була витвором окремої групи освічених людей <g/> , що зпоміж них найпомітніші – Шевченко та Куліш <g/> .
doc#74 Першій <g/> , численнішій <g/> , групі українізація допоможе вийти з непевного стану \" <g/> ні тут <g/> , ні там <g/> » <g/> ; національні почуття другої групи слід шанувати <g/> , а людей з її середовища прихиляти до української культури й української мови <g/> , що є засобом вияву тієї культури <g/> , їхнім блиском <g/> , привабою <g/> , без будь-якої примусовости <g/> .
doc#75 Вони хочуть бути тільки пригадкою <g/> , що був письменник Хвильовий <g/> , факт кардинально викорчуваний з свідомости людей і в Україні <g/> , і на еміґрації <g/> . </p>