Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Спочатку йшла — досить коротко — група запитань про походження й родину <g/> .
doc#1 Але чому після того йде « <g/> помолоділи <g/> » <g/> ?
doc#2 Ритуал вносить видимість і посутність гармонії в шорсткий і нерідко страшний <g/> , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить світ прийнятним і поетичним <g/> , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і слово <g/> .
doc#4 Далі йде діялог <g/> : </p><p> « <g/> Ти вікно відчинив <g/> ?
doc#6 Ось люди йдуть до крамниці на закупи <g/> , проходять мимо <g/> , їдуть вельосипедом <g/> , слебезують на розі ( <g/> “ <g/> Пізні закупи <g/> , тепла осіння ніч <g/> ” <g/> , ч. 26 <g/> ) <g/> .
doc#7 <p> Мова йде про віршик Олега Зуєвського <g/> , позначений трьома зірочками замість заголовка і видрукуваний у філяделфійському журналі « <g/> Київ <g/> » <g/> , ч. б за 1951 рік <g/> .
doc#8 Бона йшла не від обставин українського світу <g/> , де <g/> , через брак людей <g/> , кожна талановитіша людина мусить бути і швець <g/> , і жнець <g/> , і на дуду грець <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , позначка Б. Грінченка часто вказує на західноукраїнську сферу вживання якого-небудь слова <g/> , але не уточнює цього загального поняття так <g/> , щоб ми могли чітко виявити <g/> , чи йде про Галичину саму по собі або в комплексі з іншими західноукраїнськими землями <g/> , чи <g/> , може <g/> , тільки про Волинь або позагалицьке Поділля <g/> . </p>
doc#10 Далі перший запал прохолов <g/> , у Державному видавництві України <g/> , що взялось видавати словник <g/> , не вистачило нібито грошей на це <g/> , друкування дальших томів зволікалося <g/> , йшло безконечно мляво <g/> .
doc#11 <p> Що аполлонівське начало найповніше реалізується переліком зупинок трамваю <g/> , — може <g/> , й сумно <g/> , але виглядає <g/> , що це намір автора <g/> , один з намірів — показати змеханізованість і збюрократизованість аполлонівського трибу в нашій сучасності <g/> , звідси йде і авторова втеча в діонісійство <g/> , через діонісійство до розчинення в ніщо <g/> . </p>
doc#12 <p> Українська абетка складається з 33 літер <g/> , що йдуть у такому порядку <g/> : Аа ( <g/> а <g/> ) <g/> , Бб ( <g/> бе <g/> ) <g/> , Вв ( <g/> ве <g/> ) <g/> , Гг ( <g/> ге <g/> ) <g/> , Ґґ ( <g/> ґе <g/> ) <g/> , Дд ( <g/> де <g/> ) <g/> , Ее ( <g/> е <g/> ) <g/> , Єє ( <g/> йе <g/> ) <g/> , Жж ( <g/> же <g/> ) <g/> , Зз ( <g/> зе <g/> ) <g/> , Ии ( <g/> и <g/> ) <g/> , Іі ( <g/> і <g/> ) <g/> , Її ( <g/> йі <g/> ) <g/> , Йй ( <g/> йот <g/> ) <g/> , Кк ( <g/> ка <g/> ) <g/> , Лл ( <g/> ель <g/> ) <g/> , Мм ( <g/> ем <g/> ) <g/> , Нн ( <g/> єн <g/> ) <g/> , Оо ( <g/> о <g/> ) <g/> , Пп
doc#13 Того творчого читача <g/> , що хоче йти поруч свого письменника <g/> . </p>
doc#14 Можемо йти далі — світи не мають краю <g/> .
doc#15 " <g/> ; але ці називні відмінки на думку автора не заслуговують на увагу і розгляд <g/> , бо це - неповні речення <g/> , паралельні до відповідей на запитання типу Хто йде <g/> ?
doc#16 Бо де ж і коли бувало <g/> , щоб приречене мовчки і без опору відступало перед тим <g/> , що йде йому на зміну <g/> ? </p>
doc#17 Далі йде виродження революції <g/> .
doc#18 Так і те <g/> , що йде далі <g/> , — писане рукою і серцем одного читача <g/> , хоч він намагався вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в нього <g/> . </p>
doc#19 <p> Довідуємося з листа <g/> , що письменник народився 1 січня 1842 року в одному з кубанських козацьких хуторів <g/> , що стояв над « <g/> Солодким Лиманом <g/> » ( <g/> звідси <g/> , очевидно <g/> , йде і основний псевдонім письменника —В. Лиманський <g/> ) <g/> .
doc#20 Ба більше <g/> , сказали нам <g/> , що на поїзд претендувати ми не маємо права <g/> , але сьогодні ввечорі йде поїзд до Здолбунова <g/> , і от вам дозвіл на нього <g/> , тільки від Здолбунова це вже справа ваша <g/> , як мандрувати <g/> . </p>
doc#21 Коли гора не йде до Магомета <g/> …