Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#59 Ось п'яна каламуть прифронтового п'янгородського намулу <g/> : « <g/> Хвиля радіо <g/> , й " <g/> а-а-а <g/> " тіні вийшли з каламуті <g/> , продерлись крізь повісма диму <g/> , годовані машкари <g/> , пряники <g/> , медівники <g/> .
doc#62 <p> Посереднє становище Теліги між " <g/> пражанами <g/> " й " <g/> варшав'янами <g/> " знайшло свій вияв <g/> , між іншим <g/> , у її оцінці Ольжича як поета <g/> .
doc#62 А надто <g/> , особливо виразно <g/> , до болю аскетично й самозречено - Олег Ольжич " <g/> Ріні <g/> " й " <g/> Веж <g/> " ( <g/> у його " <g/> Підзамчі <g/> " намічався прорив поза ці самим ним поставлені собі вузькі кордони <g/> ) <g/> .
doc#62 Дві з них мають підпис Теліги <g/> : " <g/> Подорожній <g/> " і " <g/> Козачок <g/> " <g/> ; третя <g/> , підписана М <g/> , себто без підпису <g/> , була вміщена в тому ж числі " <g/> Вісника <g/> " <g/> , що й " <g/> Подорожній <g/> " <g/> , правда <g/> , на віддалі коло ста сторінок <g/> .
doc#16 Тепер ґрунт підготовано <g/> , леопард — правда <g/> , вже беззубий — може зробити новий стрибок <g/> : « <g/> Недавно ще й " <g/> Радянська Україна <g/> " знов писала про поступ <g/> …
doc#10 типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в и перед й ( <g/> 13 <g/> , 82 <g/> ) <g/> .
doc#40 Своя земля просить рук <g/> , а він знявся та й ( <g/> 16 <g/> ) <g/> …
doc#10 <p> Так само й ( <g/> 20 <g/> ) не тільки розв'язує свою проблему <g/> , а і чимало дає для загальної проблематики <g/> .
doc#37 Для Самчука це була велика література <g/> , під якою <g/> , мабуть <g/> , він розумів писання романів типу « <g/> Войны и мира <g/> » або й ( <g/> він не гребував і цим <g/> ) « <g/> Gone with the Wind <g/> » <g/> .
doc#40 <p> Звук й ( <g/> напр <g/> .
doc#40 звуків за піднесеністю і лябіялізацією <g/> , може бути подана таким трикутником <g/> : </p><p> а </p><p> о е/и </p><p> у і </p><p> У становищі під наголосом система голосних ускладняється проміжним характером звука и <g/> , який не знаходить собі місця в ряді <g/> , бо однаково протистоїть звукам е і і <g/> , а з другого боку і в'яжеться певними властивостями з кожним з них <g/> : з е його в'яже однаковий спосіб вимови приголосних перед обома звуками — в українській мові приголосні загалом не м'якшаться ні перед е <g/> , ні перед и <g/> , за винятком прикметникових закінчень ( <g/> синє = синье <g/> , синій синьий <g/> ) і позиції після й ( <g/> їх = йих <g/> , єсть = иесть <g/> ) <g/> ; з і його в'яже те <g/> , що і перед і приголосні в певних випадках ( <g/> § 75 <g/> ) не м'якшаться ( <g/> напр <g/> .
doc#12 <p> 2. Ь ніколи не пишеться після губних ( <g/> б <g/> , п <g/> , в <g/> , ф <g/> , м <g/> ) <g/> , середньопіднебінних ( <g/> ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , щ <g/> , й <g/> ) <g/> , задньопіднебінних і гортанних ( <g/> к <g/> , г <g/> , х <g/> , ґ <g/> ) <g/> .
doc#40 Якщо при а то вживається ще і ( <g/> й <g/> ) <g/> , то сполучник набирає відтінку можливости <g/> , ймовірности факту <g/> , напр <g/> .
doc#9 борше ( <g/> й <g/> ) <g/> : « <g/> Бозя простив та скрасив мене боршей <g/> » ( <g/> 102 <g/> ) <g/> ; сх <g/> .
doc#12 <p> 3. Між однорядними членами речення <g/> , що з'єднані одним єднальним ( <g/> і <g/> , та <g/> , та й <g/> ) або розділовим сполучником ( <g/> або <g/> , чи <g/> , чи то <g/> ) <g/> , коми не ставимо <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Таким чином літери я <g/> , є <g/> , ю виконують подвійну ролю <g/> , то показуючи голосний з пом'якшенням попереднього приголосного <g/> , то показуючи два звуки <g/> : й + голосний <g/> .
doc#100 Та й <g/> , відверто кажучи <g/> , трохи лякають вони мене <g/> , ті праці <g/> : там ще дух старого колективізму <g/> , а не індивідуальних спостережень <g/> … </p>
doc#40 Річ у тому <g/> , що з погляду звучности звуки мови можуть бути поділені на кілька шаблів <g/> : найзвучніші — голосні <g/> , далі йдуть сонорні р <g/> , л <g/> , м <g/> , н <g/> , далі ближчі до голосних в <g/> , й <g/> , далі решта дзвінких і нарешті глухі приголосні <g/> .
doc#81 Але комбінація старого <g/> , роками не ремонтованого будиночка <g/> , кравця в ньому й <g/> , з других дверей <g/> , Гоппа — все це були <g/> , як їх потім назвуть <g/> , « <g/> рештки капіталізму <g/> » <g/> .
doc#9 « <g/> Галичанізація <g/> » мови молодого покоління посунулася так помітно вперед <g/> , що її запеклий ворог І. Нечуй-Левицький зміг дати таку уїдливу й <g/> , звичайно <g/> , карикатурно перебільшену характеристику мови тогочасного молодшого покоління <g/> : « <g/> Наші молодші люди начитались галицьких газет так <g/> , що по мові зовсім погаличанилися <g/> , неначе так завзято падкували коло цієї справи <g/> , що аж повиучували ті газети й журнали й їх мову напам'ять <g/> »1. </p><p> III <g/> .